Остання виставка Івана Марчука

— Я зайшов у цю галерею, і коли побачив на екрані героїв Сальвадора Далі і Пікассо, то сказав собі, що дуже хочу бачити на цьому екрані свої картини. Представляю роботи, намальовані з 1965-го по 1980 роки. Це був період, коли я попрощався з соцреалізмом і вирішив, що хочу бути не нормальним художником, не таким як всі. Але яким саме, тоді я не знав, — зізнався Іван Марчук. - На виставці представлені і ранні роботи, які ще мало хто бачив. Я починав з графічних робіт. Дуже тішився з того, що роблю те, чого не роблять всі інші. Поступово викристалізовувалася моя дорога. Думав, як це можна назвати. Так з’явився «Голос моєї душі». Я радів, що немає професора за душею, що оцінки мені ніхто не ставить. І зрозумів, що таке свобода творчості.

«Голос моєї душі» — це дерево, яке росте і пускає гілочки. А стовбур — це головний стержень моєї творчості. Я ненаситний, одержимий. Все думаю, чого ще не зробив. Врешті став малювати з закритими очима. В дорозі зробив близько 400 таких малюнків. Там різні тваринки: подібні на коня, корову, кота, козу.

Все життя дивлюся на картини. Дуже тяжко з ними розстаюся. Я жив у Нью-Йорку, а картини були в Києві. Плакав за картинами, а картини — за мною. Так само у Києві плакав за тими картинами, що залишилися в Нью-Йорку. З картинами я спілкуюся, бо окрім них у мене немає нікого, оскільки живу один. Знаю про кожну картину коли вона зроблена, як вона зроблена, яким має бути наступний крок. Мої картини «посіяні» по всьому світові, десь вони «проростають».

Хочу, аби була концентрація цих картин — біля 200 робіт, щоб люди могли ходити і постійно їх бачити. Мене питають про музей, але в Україні не хочуть цього музею. Його готові зробити в Туреччині, Литві та не в Україні…

Завершуючи період виставкової відкритості І. Марчук презентував понад 100 робіт, які раніше ніде не експонувалися. Крім живопису та графіки митець представив на новій виставці пластичні твори, а також першу digital-інсталяцію за мотивами своїх робіт. Також художник провів кілька авторських екскурсій та майстер-класів з живопису.

Іван Марчук — народний художник України, лауреат Шевченківської премії, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва. У його доробку близько 5000 картин. За понад півстоліття творчої діяльності він провів понад 150 персональних та був учасником понад 100 колективних виставок в Україні та за її межами. 2007 року Марчук увійшов до рейтингу «100 геніїв сучасності», який склала британська газета The Daily Telegraph.

«Іван Степанович зі своїм „пльонтанізмом“ і магнетичними пейзажами, нефігуративними роботами, що так нагадують пісню самотньої, ніжно-сумної скрипки, з біографією „невизнаного генія“ і навіть з вічною ноткою недолюбленості, недовизнання Батьківщиною в інтерв’ю й розмовах, давно став одним з непорушних складників бренда „Україна“, за яким ми судимо про себе. І, напевне, назавжди таким і залишиться», — пише мистецтвознавець Алла Чердинцева.