Персональна виставка — річ інтимна

Ще під час навчання у Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка Олександр отримав травму хребта і відтоді пересувається на інвалідному візку. Але це не завадило йому закінчити Київський художній інститут. Працював художником-конструктором на Київському ювелірному заводі. Нині — на творчій роботі. 2001 року в Києві відкрив власну галерею «Дорош-Арт». Учасник колективних та персональних виставок, які відбувалися в Києві, Парубіце (Чехія), Афінах (Греція). У цьому році відбулися його персональні виставки «Місто та роки, у снах та наяву» в Єврейському культурному центрі та «Не вмирає душа наша, не вмирає воля» у міській раді Києва.

Олександр Дорошенко — художник неоромантичного спрямування. Автор портретів, натюрмортів, пейзажів, ескізів для виробів із золота, прикрашених коштовним камінням та емаллю. Більшість живописних творів присвячені Києву: місто постає романтично-поетичним та лірично просвітленим у мінливому перебігу природних видозмін. Індивідуальній манері Дорошенка притаманні широта і м’якість живописної артикуляції, безпосередність та вишуканість. Образний світ художника напричуд затишний і просвітлений, хоч і не позбавлений певного драматизму. Значну увагу у своїй творчості митець приділяє темі боротьби українського народу за свою незалежність, зокрема, темі АТО. Твори: «Вінчальна каблучка» (2016), «Дорога на Київ. Перекур» (2017), «Кремлівський бик» (2016), «Поранена лялька» (2016), «Руський мир на Донбасі» (2018) та ін. Всього в творчому доробку художника більше 2000 картин.

— Від імені дирекції галереї дозвольте привітати пана Олександра з відкриттям виставки. Побажати здоров’я, наснаги, багато цікавих робіт і щедрих клієнтів, — наголосила директор галереї «Митець» Анна Лавреха. — Олександр Дорошенко плідно працює в царині живопису. В експозиції виставки представлено 48 робіт, виконаних автором в останні роки.

Ми бачимо пейзажі, в яких багато сонця і повітря, вони сяють.

Олександр — людина соціальна. Його хвилюють події, які відбуваються в Україні — війна, мир, тема Донбасу. На ці роботи не можна дивитися без болю, тут стільки страждань, які художник пропустив через себе.

Надзвичайно цікаві, навіть ліричні натюрморти. Чудова анімалістична тематика. Тобто, багато всього на будь-який смак.

Персональна виставка — дуже інтимна річ. Коли художник розкриває свою душу перед глядачем.

— Хочу привітати всіх зі святом у мистецтві, — зазначив заслужений художник України Петро Зикунов. — Художник розкрив свою душу. Подивіться яка вона творча і живописна. Ми маємо пишатися такими митцями як Олександр Дорошенко. Особливо вражають картини, присвячені війні на Донбасі. Ці роботи — внесок художника у боротьбу за незалежність України, за наше майбутнє. Прекрасні полотна створені під час подорожей. Все це дуже різні картини. Це твори справжнього митця. Хочу подякувати галереї «Митець», яка пропагує творчість сучасних українських художників.

— Знайомий з Олександром багато років. З ним можна порадитися з будь-якого питання, що може навіть не стосуватися мистецтва, — зізнався художник і педагог Едуард Меджул. — Він людина обдарована, працьовита і натхненна. Його творчості притаманні високий рівень майстерності і висока громадянська позиція. Тут представлені усі жанри, окрім нудного. На цю виставку треба приводити молодь, аби вона вчилася. Кожна з робіт — велика несподіванка, велика радість для нас усіх.

— Перш за все хочу подякувати Київській міській організації НСХУ за можливість виставити свої роботи в цій чудовій галереї. Директору та працівникам «Митця» за ту чудову атмосферу, яку вони створюють для художників, — розповів Олександр Дорошенко. — Дуже довго відкладав цю виставку. Хотів ще щось написати, було багато нереалізованих ідей. Врешті вирішив, що прийшов час проводити виставку. Доброю нагодою для її відкриття став мій ювілей. Маю ще багато ідей, задумів, сподіваюсь, що встигну їх втілити в життя. Чудово, що художник не має пенсійного віку. Його творчість триває і після завершення земного життя. Картини продовжують жити в нових умовах, в різних місцях, різній обстановці, різних колекціях. Вони продовжують передавати настрої художника, його почуття, все те, що він втілив у своїх роботах.

Дуже хочу подякувати і своїй дружині Олені, яка забезпечила мені той тил, той побут і ту можливість працювати. Без неї усього б цього не було…

Своїми враженнями від творчості художника поділилися його друзі, колеги, учні Сергій Позняк, Євген Сизолюк, Катерина Пасюк та інші.