Світ очима Миколи Сліпченка
У Музеї гетьманства працює виставка заслуженого художника України Миколи Сліпченка (1909 — 2005) — «Різнобарвний світ очима митця».
Майбутній художник народився на Одещині. Закінчив Одеський художній інститут, де його вчителями були В. Мюллер, М. Жук, В. Заузе. Після цього працював художником при будинку культури і керівником мистецького гуртка на Донеччині. Згодом — у Харкові, де створював плакати, оформляв та ілюстрував книжки у видавництвах «Мистецтво», «Український робітник», співробітничав з «Літературною газетою».
З 1937 року постійно мешкав у Києві. Був у оргкомітеті зі створення Спілки художників України. Його ілюстрації використовували видавництва «Мистецтво», «Дніпро», «Радянський письменник», «Радянська школа»; журнали «Радянська жінка», «Україна»; газета «Вечірній Київ».
Микола Федорович плідно працював у різних техніках живопису, а також станковій графіці. Створив понад 3000 робіт.
1972 року у місті Котовську (нині Подільськ) на батьківщині художника, відбувалася його перша персональна виставка. Також дві персональні виставки відбулися в Музеї книги та друкарства України (1997 і 1999 рр.) та Національній академії внутрішніх справ України (2002).
Микола Сліпченко був учасником Другої світової війни. 1996 року йому присвоїли звання заслужений художник України. Твори митця зберігаються в художніх музеях України, приватних колекціях інших країн.
На виставці можна побачити книжки, ілюстровані Миколою Сліпченком. Серед представлених видань українська (Леся Українка «Грішниця», Панас Мирний «Лихі люди», Ірина Вільде «Кури», Іван Франко «Борислав сміється», Анатолій Свидницький «Люборацькі) та світова (О. Бальзак «Спадкоємець диявола», В. Г. Короленко «Ріка грає», українські переклади творів Д. Н. Маміна-Сибіряка) класика. Поряд — альбом з фотографіями плакатів, створених у 30−80-ті роки минулого століття.
Одне з центральних місць в експозиції займає автопортрет митця та карта України з позначенням міст, з якими була пов’язана творчість Миколи Сліпченка. Велике місце у творчій спадщині художника належить Шевченкіані.
На виставці представлені його картини «Друзі. Шевченко і Шепкін у Москві» (1969), «На могилі великого Кобзаря» (1964), «Пам'ятник Шевченку у Києві» (1964). Поруч — ілюстрації до українських народних казок «Котигорошко», «Коза-дереза», «Солом'яний бичок». Запам’ятовуються натюрморти («Флокси», «Квіти у чорній вазі») та пейзажі («Останні промені», «Гурзуф. Краєвид з високих гір», «Крим. Вулиця у Бахчисараї», «Осінь у Гідропарку»). Вражають довершеністю портрети «Молодиця з Черкас», «Літні квіти. Вікторія», «Ветеран театральної сцени Ольга Никифорівна (Ольгіна)», «Дружина Женя», «Військовий санітар», «Сініцький Іван Васильович».
