Флагман театральної культури

Про сторінки історії Першої сцени України розповів генеральний директор-художній керівник театру, народний артист України Михайло Захаревич.

Непростими, сповненими мистецьких шукань були роки становлення театру, що розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Перші роки створення театру відбулися ще 1919 року, що є символічним для франківців, адже поява Першої сцени України співпала у часі з об’єднанням Лівобережної та Правобережної України, підписанням Акту Злуки. У складних перипетіях 1920 року, коли Україну перетинало кілька фронтів громадянської війни, з колишніх акторів «Молодого театру» склалася нова трупа під керівництвом Гната Юри. Сюди увійшли Олексій Ватуля, Кость Кошевський, Олександр Юрський, Поліна Самійленко, Олімпіада Добровольська, і кілька артистів з інших театрів, серед яких зокрема був Семен Семдор. Гастролюючи у Кам’янці-Подільському, трупа зустрілася з Новим львівським театром під орудою Амвросія Бучми. Об’єднавшись, колективи утворили театр імені Івана Франка і 28 січня 1920 року в місті Вінниця зіграли першу виставу («Гріх» за Володимиром Винниченком). Ця дата вважається офіційною датою заснування театру імені Івана Франка.

Театр очолив видатний український режисер, театральний діяч, актор Гнат Юра. Говорячи про засновників театру Франка, варто пам’ятати, що це театр творили дуже молоді митці: Гнату Юрі було 32 роки, його дружині Ользі Рубчаківні — 17, Олексію Ватулі та Амвросію Бучмі — 29, Феодосії Барвінській — 22. Тільки юні, азартні творчі особистості були спроможні створювати не лише якісно нове театральне мистецтво, а й з гідністю витримати всі негаразди мандрівного життя. З 1920 по 1923 роки театр імені Івана Франка мандрував містами України, особливою сторінкою в цих мандрах є великі гастролі Донбасом, і це тоді, коли шахтарі жили в землянках, халупах, у страшну спеку. Треба була мати достатньо витримки, винахідливості, щоб у таких умовах не просто вижити, а грати кожного дня. Зараз можна лише фантазувати, як, де і яким чином півроку на підводах, а то й пішки актори мандрували по шахтах, заводах та робітничих селищах.

Незважаючи на достатнє акторське визнання кожного, фундатори театру активно суміщали акторську працю з іншими обов’язками: Феодосія Барвінська з Тетяною Юрівною шили костюми, чоловік Юрівни Михайло Пилипенко був касиром, Анастасія Швиденко, дружина Юри-Юрського була кульпрацівником. Олександр Юра-Юрський відповідав за рекламу. Терентій Юра був завгоспом, хоча ще за часів дореволюційного театру переграв усі ролі.

З 1926 року театр імені Івана Франка працює в Києві.

Гнат Петрович Юра керував театром більше 40 років. Саме завдяки його енергії рік за роком створювались Академія сценічного мистецтва. В театрі відточували свою майстерність режисери: Василь Василько, Борис Глаголін, Кость Кошевський, Бенедикт Норд, Мар’ян Крушельницький, Юхим Брилль, Борис Балабан, Дмитро Алексідзе, Володимир Оглоблін. Творили сценографи: Йосип Шпінель, Анатолій Петрицький, Матвій Драк, Вадим Меллер, Борис Ердман, Моріс Уманський, Данило Лідер. Зі сцени звучала музика Михайла Вериківського, Платона Майбороди, Ігоря Поклада. І сьогодні театр продовжує традиції видатних акторів-корифеїв: Наталії Ужвій, Амвросія Бучми, Поліни Нятко, Юрія Шумського, Мар’яна Крушельницького, Ольги Кусенко, Аркадія Гашинського, Віктора Цимбаліста, Нонни Копержинської, і багатьох, багатьох акторів, які впродовж десятиліть творили театр.

У 1978−2001 роках театр очолював Сергій Володимирович Данченко. Йому належить розробка поняття «Національний театр». Театр Високого Стилю, де відверта театральність, вишуканість, смак, виступають в єдиному синтезі зі справжньою народністю. За 23 роки керування Сергій Данченко вивів український театр на європейський рівень, примусив говорити про нього в контексті світового, виховав не одне покоління акторів — особистостей, які сьогодні є гордістю національної культури.

З 2001 по 2012 роки театр очолював Митець, неординарна особистість, актор безмежного діапазону Богдан Ступка. Прагнучи розширити художню палітру, він запрошував на постановки режисерів із діаметрально-протилежними творчими засадами, театральними школами. З театром співпрацювали режисери з Польщі, Грузії, Канади. Відкрилася експериментальна сцена — Театр у фойє, що репрезентувала творчі пошуки молодих режисерів, акторів, сценографів, драматургів. У 2012−2017 роках — художнім керівником театру був Станіслав Мойсеєв. З 2017 року генеральним директором-художнім керівником театру є Михайло Захаревич, який з 1992 року працював генеральним директором колективу франківців.

Сьогодні в репертуарі театру понад 50 назв, що репрезентують національну спадщину, світову класику, сучасну драматургію. На Основній сцені з успіхом йдуть вистави: «Перехресні стежки» І. Франка, «Річард ІІІ», «Коріолан» В. Шекспіра, «Поминальна молитва» Г. Горіна, «Швейк» Я. Гашека, «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка, «Весілля Фігаро» Бомарше, «Грек Зорба» Н. Казандзакіса та ін.

Камерна сцена імені Сергія Данченка, що була відкрита 2012 року, стала справжньою лабораторією, де випробовують свої сили молоді режисери та драматурги, а також створюються спільні проєкти з європейськими інституціями, що дає можливість участі театру не лише в Міжнародних фестивалях, але й сприяє інтеграції українського театрального мистецтва в європейський простір. Серед вистав Камерної сцени: «Не плачте за мною ніколи…» М. Матіос, «Війна» Л. Нурена, «Земля» О. Кобилянської, «Подорож Аліси до Швейцарії» (спільний проєкт театру та Goethe-Institut в Україні), «Скляний звіринець» Т. Уільямса. В той же час цікавими для глядачів асоціаціями та сміливими сценічними рішеннями позначені вистави за кращими зразками національної спадщини: «На полі крові…» Лесі Українки, «Лимерівна» П. Мирного, «Момент кохання» В. Винниченка, «Morituri te salutant» В. Стефаника.

Національний театр імені Івана Франка неодноразово представляв українське сценічне мистецтво на численних міжнародних фестивалях, театральних форумах, гастрольних турне. З ним знайомі глядачі Болгарії, Угорщини, Канади, Чехії, Македонії, Грузії, Китаю, Німеччини, Австрії, Італії, Греції, США та інших країн.

16 років поспіль театр проводить щорічний Міжнародний фестиваль монодрам «Марія», в якому беруть участь актриси з багатьох театрів світу.

Для франківців однією з постійних ланок діяльності є участь у різного роду благодійних проєктах. Театр зіграв чимало вистав на підтримку нашої армії, воїнів та ветеранів АТО, дітей сиріт, переселенців та митців, які потребують матеріальної та моральної підтримки. Починаючи з перших днів АТО концертні бригади франківців провели численні творчі зустрічі та концерти у шпиталях, військових частинах.

За сторічну історію театру тут працювало близько 600 акторів та 135 режисерів, поставлено більше ніж 550 вистав. Нині тут працюють над виставами «Украдене щастя» та «Трамвай бажань», готуються до гастролей у Гданськ та до Угорщини. А в червні вперше у Києві тут проведуть Фестиваль національних театрів, що має стати подією європейського масштабу…

— За сто років відбулося багато подій, неодноразово передрікали, що театр скоро помре, що телебачення й Інтернет покладуть край театральному мистецтву, але цього не сталося, — зазначив головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Дмитро Богомазов. — Життя змінюється, але, як і сто років тому актори хвилюються перед прем’єрами, інколи забувають текст, люблять жартувати. Історія театру — це жива історія конкретних людей. Сьогодні це історія кожного, хто живе і працює в театрі. І від нашої роботи залежить, чи згадуватимуть тут наші імена через 100 років, чи аплодуватимуть…

Для вшанування на сцену запросили ветеранів театру творчих та сценічних цехів. Вони отримали літературу про театр, флешку з 7 кращими виставами і ювілейні монети.

Після цього всі присутні на урочистих переглянули з великого екрану привітання театру відомих діячів української культури.

Мирослав Скорик, композитор, Герой України:

— Я хочу сердечно привітати театр з його славетним ювілеєм — 100-річчям від дня заснування. Важко перебільшити значення цього театру, того, що він зробив для української культури. Я також багато працював у цьому театрі, писав музику для різних вистав, працював з багатьма режисерами. Бажаю театру подальших успіхів. Він дійсно лідер української культури. У цьому театрі ставлять вистави, які потім надихають інших авторів на створення нових п’єс. Тут працюють режисери, які багато зробили для української театральної музики.

Дмитро Остапенко, генеральний директор Національної філармонії України, народний артист України:

— Прийміть найщиріші привітання від Національної філармонії України. Ми споріднені колективи. Нас пов’язує 100 років спільної творчості. Ми йшли цим шляхом разом, створювали цікаві творчі проєкти. І сьогодні продовжуємо співпрацювати. Історія цього славетного колективу, це не лише історія театру, це історія нашої держави. Ми пишаємося, що сьогодні в театрі така прекрасна трупа, що він досягає нових висот творчості на чолі з талановитим керівництвом. Бажаю всім щастя, доброго здоров’я і великих творчих успіхів.

Євген Савчук, художній керівник і головний диригент Національної хорової капели «Думка», Герой України:

— Я вважаю, що люди, які займаються театральною справою, фактично належать не самим собі, а улюбленій нашій справі — театральному мистецтву. Ці люди дуже близькі до українського слова, від них багато залежить. Хотів би побажати всьому колективу театру імені Івана Франка нових творчих звершень, нових вистав, нових п’єс, нових імен і ще багато-багато років гідно представляти нашу українську культуру.

Мирослав Вантух, генеральний директор-художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського:

— Дорогі і шановні Івано-Франківці, дозвольте мені привітати всіх акторів і видатний флагман нашої театральної культури — театр імені Івана Франка зі славетним ювілеєм — 100 річчям від дня заснування. Духовна культура, яку ви творите протягом століття — безцінна. Я схиляю свою голову, пишаюся тим, що маємо такий театр, що такі видатні люди виходили і виходять на сцену. Мистецтво, яке ви творите, доходить до кожного серця. І цьому немає ціни. З ювілеєм, хай вам щастить. Божої благодаті вам, миру та натхнення.

Також прозвучали привітання від Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова, представників української медицини і спорту. А завершилися урочистості святковою програмою, яку підготували актори різних поколінь.