Не грайтеся з духами!

В Оперній студії Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського показали містичну трагедію Дж. Менотті «Медіум». Крім українських шанувальників оперного мистецтва її мали змогу переглянути гості з Німеччини.

«Медіум» (The Medium) — камерна опера Джанкарло Менотті на власне лібрето (оригінальна мова англійська) у двох діях. Вперше поставлена 8 травня 1946 року в Колумбійському університеті. На професійній сцені вперше прозвучала у Нью-Йорку 18−20 лютого 1946 року. У 1951 році Менотті разом режисером Олександром А. Хамід, створили екранізацію цієї опери, в головній ролі виступила Анна Марія Альбергетті. Іншу екранізацію було створено 1960 року Австралійським телебачення.

Опера «Медіум» — це містична трагедія, в якій простежуються прийнятні зв’язки з веристською традицією. Вистава розповідає про те, що маніпуляції людьми, в «театрі спіритизму» привели Бабу до психологічного капкану між світом реальним та потойбічним, що закінчилося вбивством її прийомного сина Тобі. Дія опери відбувається у повоєнний період у США.

В Україні оперу поставили 16 червня 2016 року в театрі «Дивний замок» (під фортепіано). Згодом в Арт-центрі імені Івана Козловського та на фестивалі українського театру «Схід-Захід» у Кракові. Тут постановка виграла у двох номінаціях: найкращий сценічний дебют у Польщі і найкращий акторський склад. Постановку здійснив Олександр Співаковський, він же переклав лібрето українською мовою. Пізніше виставу показали в Оперній студії НМАУ.

— «Медіум» — це моя друга режисерська робота, — розповідає Олександр. — До цього була постановка опери «Плащ» Дж. Пуччіні, що є частиною трилогії композитора, до якої також входять твори «Джані Скіккі» та «Сестра Джеліка». Цю виставу, яка була моєю дипломною роботою як бакалавра, ми показали у стінах Оперної студії НМАУ та фестивалі «Німфа», що відбувся у театральному центрі «Пасіка» Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Тема спіритичних сеансів, про яку йде мова в опері «Медіум», сьогодні, можливо, не така актуальна, якою була тоді, коли створювався цей твір. Але цей матеріал може змусити людей аналізувати те, що вони бачать в інформаційному просторі, аби «не вестися» на такі передачі як «Битва екстрасенсів» та ін. Цей матеріал можна подавати різними режисерськими засобами. Для артистів він цікавий як в акторському, так і виконавському планах. Музика сучасна. Місцями вона досить складна. Але в цьому полягає її цікавість. Мене як режисера зацікавив сам матеріал, сама ситуація, сама історія.

Вистава складається з двох дій із антрактом, але ми зробили одну дію. Коли возили оперу до Кракова, то там був регламент — не більше години. До того ж це мала оперна форма, немає хору. На мою думку, було логічним поставити її стисло, без перерви. Також зробили деякі купюри тексту. Думаю, це надало постановці динамізму.

Уперше знайшов цей матеріал у ЮТУБ. Переклав текст українською мовою, щоб актори розуміли кожне слово, кожну фразу. Глядач також добре сприймає український переклад. Звичайно, якщо буде перспектива показу опери за кордоном, то схилятимемось до вивчення англомовного оригіналу.

З оперою «Медіум» нас також запросили до участі у проєкті «Оперний вікенд». Для цього показу Сандра Крмаджян зробила нам нову сценографію. Костюми — бренд «2LFactura». Кураторкою проєкту була Галина Дуб.

Своєю виставою ми закликаємо людей бути обережними, не загравати з різними потойбічними силами. Дія відбувається у період коли після війни до США приїхало багато емігрантів із Європи. У країні відчувалася велика нестача робочих місць. Кожен намагався знайти вихід із ситуації, що склалася. Мадам Флора (Баба) придумала такий спосіб заробітку, як влаштовування спіритичних сеансів. Іншими словами — розводити людей на гроші, аби мати можливість існувати самій та її дітям — Моніці та прийомному сину Тобі. Але вона не врахувала, що такий спосіб заробляння грошей може призвести до сумних наслідків.

Костюми до перших показів ми підбирали самі. Намагалися наблизити їх до історичних. Нові костюми підкреслюють атмосферу «салонності» у виставі. Вся дія відбувається в одному місці — «театрі спіритизму» Мадам Флори. Сценограф Сандра Крмаджян придумала таку цікаву деталь, як троє дверей різної форми. Одні з них виконують роль бару, адже Баба випиває, особливо після того, як на одному з сеансів відчула присутність якихось інших сил. Центральні двері — вхід до кімнати Моніки, де вона живе і працює. Під час сеансів. У третіх дверей дві функції — вхідні двері до квартири та ляльковий театр, в якому Моніка та Тобі часто проводять своє дозвілля. Хлопець розважає дівчину, а в якийсь момент намагається за допомогою ляльок розповісти про свої почуття. Тобі німий, але це людина, яка все чує і добре розуміє.

У костюмах підкреслено статутність клієнтів спіритичного салону. Це, свого роду, спіритичні наркомани. У них є потреба спілкуватися зі своїми померлими родичами, в даному випадку — з дітьми. Недаремно весь час наголошується, що це «театр спіритизму». Містер та місіс Гобінью приходять сюди як до театру і надягають все найкраще, що в них є. Новий персонаж мадам Нолан спочатку приходить як сіренька мишка у відповідній сукні. Потім вона втягується в цю секту, що відображено у нових деталях її гардеробу.

Новий показ вистави відбувся у рамках шоу-кейсу для делегатів німецької організації аматорського та незалежного театру, який провела асоціація «Український незалежний театр» (керівник асоціації Влада Бєлозоренко). Саме ця організація привезла до Києва партнерів із Німеччини. Метою їхнього приїзду було ознайомитися з українським незалежним та аматорським театром.

Був оголошений конкурс на участь у цьому шоу-кейсі. Тут були показані різні театральні жанри. Опера «Медіум» була відібрана як музична вистава. Також для німецьких гостей показали дитячу виставу «Одного разу на Купало» режисера Оксани Ковальової, пластичну виставу «Божественна комедія/ Пекло» режисера Влади Бєлозоренко і драматичну виставу «Трагіки до ваших послуг» — в постановці Олени Аль Юсеф.

Підготовка до нового показу нашої вистави була непростою. Але актори Анастасія Поліщук (Баба), Дар’я Миколенко (Моніка), Сергій Дерун (Тобі), Роман Лещов (містер Гобінью), Віолета Самонь (місіс Гобінью), Марія Антоневська (мадам Нолан) та Тетяна Воронова (Дух-фатум) добре впоралися зі своїми завданнями. Особлива подяка концертмейстеру Ірині Шестеренко. Ще коли збиралися їхати до Кракова, то незадовго до поїздки, концертмейстер, якого ми планували, відмовився від поїздки. Тоді нас врятувала пані Ірина, яка за два тижні вивчила досить складний музичний матеріал. Після поїздки до Кракова ми продовжуємо активну співпрацю з нею. Також вдячні диригенту-постановнику Костянтину Старовицькому, бренду «2LFactura», сценографу Сандрі Крмаджян та творчому керівнику Миколі Гамкалу. І звичайно ж, Національній музичній академії України та її ректору Максиму Тимошенку, які дали можливість показати цю оперу.

Мрію поставити дитячу виставу, попрацювати над великим форматом, комічним жанром. Можливо, це буде опера Ґаетано Доніцетті «Любовний напій».