Свято від Оффенбаха
Арт-центр імені Івана Козловського Національної оперети України представив виставу-попурі «Ах, цей Оффенбах» за творами видатного французького композитора. Талановиті виконавці запросили у чарівний світ його оперет «Паризьке життя», «Перікола», «Синя борода», «Орфей у пеклі», «Острів тюльпанів», «Робінзон Крузо» та опер «Політ на місяць», «Чоловік за дверима», «Казки Гофмана» і «Звана вечеря з італійцями».
Режисер вистави-попурі Максим Добролюбов співпрацює з Арт-центром Козловського вже п’ять років. У його творчому доробку дитяча вистава «Майстерня казок святого Миколая», серія дитячих театралізованих концертів на тему творів композиторів-класиків, багато концертів естрадної та класичної музики, також співпрацював з Центром на Лабораторії молодих режисерів. Особливо плідною ця співпраця стала відтоді, як керівником Центру став заслужений артист України Володимир Голосняк.
— За першою освітою я оперний співак, закінчив Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського, — розповідає Максим. — Багато займався саме оперною режисурою. У мене було бажання зробити щось цікаве саме для оперного формату. Володимир Голосняк запропонував придумати цікаву історію для Центру. Почали шукати матеріал для історії. Обрали французького композитора Жака Оффенбаха, двохсотлітній ювілей якого відзначили минулого року. Зробили попурі-фантазію за темами його оперних творів і оперет.
Музика Оффенбаха вже сама по собі — це театр. Тут не треба нічого додавати, якщо ти можеш вірно розшифрувати те, що хотів сказати автор.
На жаль, сьогодні люди більше уваги почали приділяти візуальному ряду. Вони втомлюються протягом години лише слухати музику, сприймати тільки музичний матеріал на слух. Його треба було підсилити, підкріпити.
Звичайно, ніхто не збирався робити з цього шоу. Ніхто не прагнув перетягувати ковдру на театралізацію. Ми намагалися зробити так, аби був баланс. Щоб люди могли і відчути, і побачити.
На жаль, допоки немає достатньо музичного матеріалу Оффенбаха українською мовою, не всі його твори перекладені. Тому ми взяли до робити те, що було французькою, українською і російською.
Спочатку я шукав музичний матеріал. Хотілося зробити цікаву сюжетну лінію. Самі репетиції тривали два місяці. Крім «Ключа на бруківці» та «Званої вечері з італійцями» весь інший матеріал був новим для наших солістів, він майже не виконується в Україні. У нас дуже мало хто знає скажімо про твори композитора «Подорож на місяць» чи «Синя борода». Для мене як режисера було головним, аби люди відчули мить свята, залишилися задоволеними, отримали позитивні емоції.
Я поважаю професіоналізм учасників вистави. Всі вони — солісти Національної оперети України. Це народний артист України Олександр Кравченко (голос Парижа), Олександр Харламов (мосьє Оффенбах, відомий паризький композитор, власник театру «Буфф — Париз’єн»), Ганна Коваль (оперна прима та муза Ж. Оффенбаха), заслужена артистка Ірина Беспалова-Примак (Розіта, дочка мосьє Оффенбаха та солістка у його театрі), Кирило Басковський (мосьє Гоффман, молодий поет), заслужений працівник культури Зоя Кравченко (Ядвіга, покоївка в домі мосьє Оффенбаха, яка мріє стати актрисою в його театрі та таємно закохана в нього). Музичний супровід Ганни Гусєвої (фортепіано). Така плеяда ентузіастів, майстрів, яким це цікаво. А коли актору цікаво, то він відкривається, стає легким у роботі.
Основою для сценографічного рішення стало життя Оффенбаха, коли він робив перші кроки у мистецтві, хотів мати свій театр. Але за правилами і законами, які існували тоді у Франції, він міг мати театр, в якому б було лише три актори і які б виконували лише одноактові твори — музичну комедію, водевіль, оперету або оперу. У нього було дві дочки, з якими він співпрацював. Все це факти з життя композитора, які ми перенесли на наш майданчик. Сценічний простір Центру Козловського невеликий, ми намагалися його розширити. З цією метою додали до сценографії Силуетний театр.
Костюми для вистави-попурі надала Національна оперета. Гримом хотіли додати гротеску, аби підкреслити характери наших героїнь.
Під час вистави я перебуваю за лаштунками. Лише чую те, що відбувається у залі. Але вважаю, що головний критик для нас — це глядач. Він залишився задоволений, а це для мене показник.
Нині беру участь у підготовці до щорічного Міжнародного фестивалю «О-FEST та Лабораторії молодих режисерів, яку проводимо раз на два роки. А для Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В. Г. Магара — виставу Астора П’яццолли «Марія де Буенос-Айрес». У наступному році відзначатимемо сторіччя від дня народження цього аргентинського композитора.
