Радісні, світлі картини Тетяни Артемової

Центр Української Культури та Мистецтва презентував виставку художниці Тетяни Артемової «З любов’ю до життя» на якій представлено понад 60 робіт, виконаних у різних стилях і жанрах.

Мисткиня народилася на Закарпатті. Закінчила хіміко-технологічний інститут і все життя пропрацювала за фахом у науково-дослідному інституті. І хто б міг подумати, що досягнувши пенсійного віку, можна відкрити в собі несподівані таланти?! Адже після виходу на пенсію, Тетяна влітку 2014 року почала малювати.

Першим її вчителем була Анна Капустіна з художньої школи «Риба». Згодом навчалася живопису у студії народного художника України Миколи Гроха при Центральному будинку художника НСХУ. Також відшліфовувала свою майстерність в «L-Studio» та у відомого художника Асрора Мурадова.

Як початківця, Тетяну Артемову в живописі цікавлять різні напрямки. Вона створює пейзажі, натюрморти, портрети. Експериментує з матеріалами й техніками. Перевагу надає пастелі, акварельному та олійному живопису.

Її художні твори були представлені на благодійній виставці «Світогляд» у Малій опері, виставці «ART-Reviviscence» («Пробудження національної ідеї») в Українському домі, персональній виставці у Палаці ветеранів, виставці робіт учнів «L-Studio» в рамках Міжнародного фестивалю Tattoo Collection, виставці робіт учнів студії Асрора Мурадова, виставково-мистецькому проєкті «Сонячний Великдень-2019» та ІХ Святі Новорічної Іграшки (дві останні у Центрі Української Культури та Мистецтва).

— Одного разу, гуляла по Подолу і зайшла на виставку до Центру Української Культури та Мистецтва, — згадує Тетяна Артемова. —  Сподобалася не лише представлена експозиція, а й атмосфера, яка панує в Центрі. Запитала, чи можу провести у них свою персональну виставку. Оскільки заходи тут планують на рік наперед, то спочатку мені запропонували взяти участь у виставково-мистецькому проєкті «Сонячний Великдень». Запропонувала кілька робіт. У межах цього проєкту відбувався конкурс «Великоднє диво», де за результатами голосування відвідувачів виставки я посіла перше місце. А на конкурсі «Моє новорічне диво» у рамках Свята Новорічної Іграшки була другою. Нинішня персональна виставка — це відзнака за перше місце у Великодній виставці, що відбулася минулого року.

У мене добре малював батько. Пам’ятаю як з дитинства він зі мною займався. Малювала у дитячому садку. А коли навчалася у школі, то вчитель з малювання сказав, поглянувши на мою акварель, що такого синього неба не буває. Поставив погану оцінку. Після цього я перестала малювати взагалі.

Повернулася до малювання лише коли пішла на пенсію. Подруга, яка переді мною вийшла на заслужений відпочинок, захопилася цим видом мистецтва раніше. Одного разу взяла мене з собою до студії. Я думала, що там вчитимуть як замішувати фарби, тримати пензля. А мені відразу дали полотно, фарби, пензлі і запитали, що я буду малювати. Обрали копію Матіса — це була моя перша робота. Вчителька мене запитувала чи я перед цим ніде не навчалася малювати. Була здивована, наскільки вміло я брала фарби для змішування, щоб отримати новий колір.

Дуже подобаються картини Васильєва, Шишкіна, Айвазовського. У кожному художнику-класику можна знайти щось дуже близьке. Серед сучасників — це Андрій Кулагін і Валерій Франчук. Брала участь у великому проєкті «Пробудження української національної ідеї» в Українському домі. Там були представлені українські класики і сучасні митці, про яких я щойно згадала. До цього проєкту відібрали і шість моїх робіт. Пишаюся цим.

Продовжую вчитися. І далі беру уроки в Асрора Мурадова, також багато уроків можна знайти в мережі Інтернет.

Частина представлених на виставці робіт створена на морську тематику. Море заворожує, мабуть немає людини, яка б його не любила. Зокрема, тут вільна копія картини Айвазовського «Шторм». Був період, коли захоплювалася малюванням маяків, зображення яких знайшла в одному з журналів. Два з них експонуються на виставці.

На люблю повторюватися. Вчора малювала квіти, а сьогодні — морську хвилю. Оскільки пізно почала цим займатися мені цікаво спробувати все різне. Також хочеться попрацювати з різними матеріалами. Дуже люблю акварель і пастель, чимало робіт написані олією. На цій виставці хотілося показати якомога більше з того, що створено за останні п’ять років.

Тут є репродукції. Частину картин малювала з фото, зокрема домашніх улюбленці кішку («Улюблена Аліса») і собаку («Кевін»). Коли навчалася у студії, то деякі роботи намалювала на пленері, малювала в студії й натюрморти. Коли малюєш спонтанно, не замислюєшся над конкретним результатом, то рука тебе сама веде.

Два роки тому була в Албанії. Зробила там деякі замальовки. А взагалі більше працюю вдома, або у студії.

Друзі та родичі запрошують мене в гості на мою малу батьківщину — Закарпаття. Хочу поїхати, помалювати. Туди їдуть багато чудових художників, адже сама природа надихає на те, щоб її увіковічнити. Вже працюю над цією тематикою. На замовлення подруги намалювала замок Шемберна, також написала кілька пейзажів.

Чимало натюрмортів намалювала безпосередньо напередодні виставки. А картину «Рибка» домальовувала перед самим відкриттям.

За п’ять років створила понад 170 робіт. Я люблю радісні, світлі картини. Не люблю похмурих кольорів. Хочу, аби картини приносили радість і мені, і людям, які приходять на виставку. Приємно, коли вони говорять, що мої картини наче світяться, що вони підіймають настрій.

Як і кожен митець маю багато творчих планів. Ще до того як почала малювати побувала у Карпатах на святі Івана Купала. Там сфотографувала дівчину у вінку зі свічкою. Зараз хочу її намалювати. Також створити новий автопортрет, далі працювати над портретами.

Якби шість років тому мені хтось сказав, що я малюватиму і що в мене будуть виставки, навіть персональні, я б не повірила. Друзі дивуються, що я вже в пенсійному віці взяла до рук пензля. А я не лише малюю, ходжу на танці, катаюсь на лижах. Життя триває…