«До Грузії з любов’ю»

Виставка з такою назвою відкрилася у Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе. Серед її учасників відомі українські художники Валерій Франчук, Володимир Слєпченко, Наталія Поліщук, Роман Петрук, Алла Шлапак, Оксана Фурса, Едуард Межул та багато інших, а також закордонні гості.

«До Грузії з любов’ю»

— Відкриваємо виставку українських, грузинських, італійських та австралійських митців, — зазначив директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе Олександр Юнін. — Вона присвячена святу «Тбілісоба на Андріївському узвозі». У цьому проєкті беруть участь 32 художники та 3 фотографи, які представляють різні куточки нашої країни, зарубіжні гості.

Тема всіх робіт одна — «З любов’ю до Грузії». Пандемія, на жаль, порушила наші плани. Але наша любов не має кордонів. Ми пам’ятаємо грузинських колег, грузинських друзів. Наші народи завжди підтримували один одного. І де як не на Андріївському узвозі — серці Києва, серці України — Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе, в якого була часточка грузинської крові, робити такий проєкт.

Ця виставка добра, тут дуже класна енергетика. Художники у своїх роботах передають свою велику любов і повагу до дружнього народу. Думаю, що кожен, хто побачить цю виставку, буде вражений. Оскільки нічого подібного в Україні вже давно не робили. Також хотів би відзначити багаторічного організатора та ідейного натхненника феставалю «Тбілісоба на Андріївському» Наталію Склярську, без якої проведення цього фестивалю було б неможливим.

— Вже вдев’яте проводимо на Андріївському узвозі фестиваль «Тбілісоба», — зазначив представник Посольства Грузії в Україні Зураб Топурія. — Ця свято двох братніх народів. На жаль, у цьому році доводиться його проводити з карантинними обмеженнями. Але головне, що свято відбувається.

Всі ці роки свято «Тбілісоба на Андріївському» відкриє різноманітними виставками Музей-майстерня Івана Кавалерідзе. І кожного разу тут дивують. До глибини душі вразила і цьогорічна виставка. За 15 років роботи у посольстві я ще на бачив нічого подібного. Приємно, що серед представлених на виставці художників з багатьма знайомий особисто.

Для грузинів в Україні два святих місця — Могила Давида Гурамішвілі в Миргороді і Музей-майстерня Івана Кавалерідзе у Києві. Хоча про музей переважно знають ті грузини, які мешкають у столиці України, а в Грузії постать Кавалерідзе допоки маловідома. Але думаю, що згодом ситуація зміниться. Наш митець Томаз Аваліані готує для Грузії проєкт, присвячений Кавалерідзе. У планах переклад його творів та присвячених йому праць грузинською мовою. Активізуємо цю роботу після завершення карантину.

У відкритті виставки взяли участь митці, чиї роботи представлені в експозиції. Художник Микола Кушнірук зізнався, що був приємно здивований, коли йому запропонували взяти участь в такому проєкті. Картини довелося малювати зі світлин. Хоча художники звикли малювати з натури, яка передає відчуття простору й енергетики. Висловив сподівання що наступного разу зможе безпосередньо малювати чудові грузинські краєвиди. Заслужений художник України Анатолій Буртовий висловив сподівання, що після закінчення карантину посилиться творчій обмін між нашими країнами, їздитимемо до Грузії, запрошуватимемо грузинських митців до України. Митець з Італії Джованні Марко Сассу наголосив, що саме мистецтво найкраще єднає різні народи. Грузинський художник Томаз Аваліані подякував всім, хто долучився до організації та проведення цього міжнародного проєкту. Заслужена художниця Україна Тетяна Діденко зізналася, що їй ще ніколи не доводилося бувати в Грузії, а цей проєт допоміг познайомитися з грузинською культурою і полюбити її. Член НСХУ Тамара Гержан зазначила, що в Грузії так само як і в Україні вона відчуває себе немов удома. Її багато чого єднає з цією країною. Зокрема там народилася кохана людини Тамари.

— У Грузії був шість разів, — розповів заслужений журналіст України Сергій Комісаров. — Крайня подорож до цієї країни відбулася минулого року. Планували тут побувати і в 2020-му, але на заваді стала пандемія. Цього року художники малювали Грузію зі світлин, але її потрібно відчувати всім тілом і душею, бачити власними очима. Це невелика за територією країна, але яке величезне нашарування культур, епох, імен, традицій, архітектури. З нетерпіння чекаємо, коли знову зможемо на повні груди вдихнути грузинське повітря.