У зоні досяжності

У Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» відбулася презентація книжки журналістки і письменниці Наталки Капустянської «Лариса Недін. У зоні досяжності».

У збірці фрагментарно описаний життєвий і творчий шлях Лариси Недін, заслуженої артистки України, української актриси, театрального педагога, письменниці, журналістки, членкині Національних спілок письменників та театральних діячів України, членкині Правління ТС «Асоціація діячів естрадного мистецтва України», лауреатки національних і міжнародних конкурсів та премій, зокрема, Всеукраїнського конкурсу акторів-читців ім. Т. Г. Шевченка, літературної премії ім. Андрія Малишка, театральної премії ім. Михайла Старицького, Міжнародної мистецької премії ім. Семена Гулака-Артемовського, Міжнародної мистецької премії «Тріумф». А цьогоріч — володарки нагороди «Жінка року-2020» у номінації «Жінка — митець».

Відкриваючи вечір очільниця Спілки жінок міста Києва Лідія Москленко зазначила, що ця спілка є організатором презентації, розповіла про життєвий і творчий шлях Лариси Недін та про діяльність спілки.

— Безцінними є наші зустрічі, коли ми можемо подивитися один одному в очі, сказати щирі слова. Особливо відчуваєш значення таких зустрічей сьогодні, у час карантинних обмежень, — підкреслила Лариса Недін. — Коли дізналася, що про мене хочуть написати книжку, то спочатку цю пропозицію не сприйняла серйозно. Але треба знати журналістку і письменницю Наталку Капустянську. Вона така наполеглива, якщо щось надумала, то це має обов’язково відбутися.

Пані Наталя писала книжку як монографію. Опрацювала величезну кількість матеріалу. Зізнаюся, що я вже забула про деякі інтерв’ю, які були в моєму житті. А вона їх познаходила, повибирала цитати. Під час роботи над книжкою ми багато разів зустрічалися. На цих зустрічах я і сміялася, і плакала. «Пані Наталю, Ви змушуєте мене так глибоко полинути у спогади, які в чомусь можливо і не зовсім приємні», — казала я. Дякую авторці, що вона з такою обережністю, делікатністю використовувала факти. Коли побачила верстку книжки пораділа, тому що змогла відсторонитися. Прочитала так, наче це написано про іншу людину.

Наталка Капустянська — мій літописець, близька людина, подруга, якій можна відкрити сокровенне. Саме завдяки їй у цьому році в моє життя прийшли нові люди, талановиті, цікаві, харизматичні. Але книжка — це не привід почивати на лаврах, вона зобов’язує ще більше працювати, бути більш вимогливою до себе. Особливо приємно, що презентація відбувається у театрі «Сузір'я», адже тут я свого часу реалізувала два проєкти. Один з них був присвячений 2000-літтю Різдва Христового, а другий — 20-річчю моєї творчої діяльності.

Також пані Лариса поділилася спогадами про засновника і багаторічного художнього керівника Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Едуарда Митницького та свого театрального педагога Леоніда Олійника.

— Ідея написати есе про заслужену артистку України Ларису Недін виникла не випадково, — згадала Наталка Капустянська. — На одному з літературних вечорів Лариси у Національній спілці письменників України, де зібралася повна зала пооціновувачів її таланту, учасниця вечора народна артистка України Тамара Стратієнко зазначила, що достоменно знає не лише сім чудес світу, а й те, якими сімома справжніми талантами володіє Лариса Миколаївна. Тож перерахуємо: актриса, театральний педагог, майстер художнього слова, журналіст, турботлива мама, прекрасна господиня і ще один талант — літературний. Це стало одним з поштовхів до написання книжки. Щоправда, є ще один секрет, що послугував звернутися до творчості Лариси Миколаївни. У далекі 90-ті роки мені подобалися пісні Анатолія Горчинського у виконанні Лариси Недін. Навіть купляла телепрограму, щоб, бува, не пропустити цей музичний фільм. І хоча Лариса Недін наголошує, що вона не співачка, а драматична актриса, тим цікавіше глядач сприймає її пісні, зокрема духовного спрямування. Оскільки повели мову про духовність, то зазначу: все, що творить Леся Миколаївна — то від великої любові до Всевишнього…

Народна артистка України Тамара Стратієнко згадала, як багато років тому зупинила Ларису Недін у коридорі Українського радіо і сказала їй хороші слова про те, як вона працює в ефірі. З того часу почалося красиве духовне спілкування цих двох жінок. На переконання пані Тамари Л. Недін не просто увійшла в історію нашої держави, а вже надійно у ній стоїть.

Громадський діяч Микола Рудаков наголосив, що Лариса Недін робить великий внесок у розвиток української національної культури. Разом вони брали участь у багатьох важливих проєктах, і напевне ця творча співпраця триватиме й далі.

Викладач Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, багаторічний керівник дитячого ансамблю «Ладоньки» Світлана Садовенко зазначила, що її дружба з Ларисою Недін розпочалася з перших секунд їхнього знайомства. На її переконання не випадково книжка має таку назву, адже коли б не звернулася до пані Лариси, вона завжди знаходиться у зоні досяжності, завжди поспілкується і допоможе чим зможе. Згадала, що Лариса Миколаївна була заступником голови журі 25-го конкурсу читців імені Тараса Шевченка, а на першому конкурсі стала його лауреаткою.

Багато років поєднує Ларису Недін творча дружба з Театром на Михайлівській (Центром мистецтв «Новий український театр»). Її прийшли привітати молоді актори цього театру Даниїл Кіно, Марина Клименко та драматург Марина Смілянець. Донька Лариси Миколаївни — Софія Гордійчук, теж актриса цього театру. На цьому вечорів вона прочитала вірші мами, які та створила, коли їй було трохи більше двадцяти років.

Ще у 90-ті роки Лариса Недін разом з композиторкою Тетяною Стаматі-Оленєвою вирішили довести, що існує таке поняття як український міський романс. Цього вечора вони разом виконали кілька сучасних українських романсів, а пані Тетяна сольно подарувала «Ave Maria», створену на вірш Лариси Недін.

Вихованці пані Лариси, які навчаються у майстерні народного артиста України Олега Замятіна Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого подарували присутнім у своєму виконанні оповідання Остапа Вишні «Бенгальський тигр» та Антона Чехова «Злий хлопчик». Також музичні вітання прозвучали від композиторки, педагога і волонтерки Ольги Янушкевич, одного з перших студентів пані Лариси Михайла Воробйова та її духовного побратима Ігоря Якубовського.