Повернення через 100 років

Текст переклали та підготували до друку в Музеї історичного центру міста Києва.

Головною метою документа, який українська делегація представила на Паризькій мирній конференції (18 січня 1919 р. — 21 січня 1920 р.), було інформування країн-учасниць про Україну й висунення перед ними вимоги — визнати незалежність цієї держави та прийняти її до Ліги Націй.

«Меморандум про незалежність…», що відіграв величезну роль в інформаційному прориві України на міжнародній арені початку ХХ ст. і про який упродовж 100 років не згадували у працях і документах, тепер приходить до українського читача.

У шести розділах: «Географія», «Історія», «Культура України», «Економіка», «Реорганізація Української Республіки», вміщено своєрідну тогочасну енциклопедію нашої держави, а також карту Української Республіки.

Видання презентує Україну очима тих, хто мав за честь і обов’язок до творення й утвердження її як Держави, а також донести світові правду про неї.

«Меморандум про незалежність України, представлений на мирну конференцію делегацією Української республіки» вперше українською мовою оприлюднено для науковців, викладачів і студентів вишів, усіх, хто цікавиться історією, дипломатією та культурою України.

— Заклад культури «Музей історичного центру міста Києва» впродовж останніх п’яти років здійснив 5 виставкових проєктів, які представляли матеріали про Українську революцію 1917−1921 років, — розповіла директор музею, заслужена працівниця культури України Наталія Клименко. — Ці виставки відбувалися на території Національного заповідника «Софія Київська». Серед них: «Держава творилась віками, держава будується нині», «Українська революція 1917−1921 років. Київський вимір», «Шлях до незалежності довжиною в три століття». А в серпні відбулася виставка «Меморандум про незалежність України». На всіх цих виставках був представлений вже згадуваний Меморандум. А до століття Паризької мирної конференції, яка завершила свою роботу у січні 1920 року здійснили переклад цього важливого документу і саме цьому виданню була присвячена остання виставка.

Виставки, що були протягом цих п’яти років, представляли багато експонатів, які стосувалися Української революції 1917−1921 років. Це і універсали Центральної Ради, інші документи, періодичні видання, книжки, поштові марки, листівки, навчальні підручники, карти України з фондів нашого музею та приватних колекцій. Одна з найцікавіших колекцій, яку представляли на виставках — збірня відомого колекціонера Віктора Керкевича. Саме цей меморандум є в його колекції. Він був виданий у Парижі невеликим тиражом 1919 року. Упродовж ста років цей документ не згадувався у наукових працях, що стосувалися Української революції. Єдиний спосіб прорвати інформаційну блокаду — здійснити переклад і видати цей історичний документ. Що наш музей і зробив, як установа, просвітницьким завданням якої є популяризація знання про історію, виховання національної ідентичності і патріотизму.

Нашим завданням було подати текст. Тут на 126 сторінках по суті викладена історія України, також це видання без перебільшення можна назвати енциклопедією. Тут представлена карта, що показує як бачили кордони України тодішні керівники держави. Подальша робота над цим документом — це вже справа академічних інституцій.

Заступник міністра закордонних справ України Василь Бондар у своєму виступі зазначив, що публікація Меморандуму допоможе сучасним дипломатам зрозуміти, які тоді допускалися помилки, аби корегувати свої дії сьогодні; допоможе студентам, дослідникам зрозуміти настільки успішною була діяльність нашої делегації на Паризькій мирній конференції. Дипломат пообіцяв, що популяризуватиме це видання серед наших партнерів за кордоном, серед українських посольств.

Надзвичайний у Повноважний посол України у Франції Вадим Омельченко наголосив, що видання один з доказів того, які глибокі корені має українська державність, запропонував здійснити друге, виправлене і доповнення видання цього історичного документу, а також виступив з пропозицією здійснити презентацію Меморандуму в Парижі, щойно будуть зняти всі карантинні обмеження.

Директор Дипломатичної академії України Геннадій Надоленко назвав публікацію документу важливим кроком на шляху осмислення історії нашої держави. Запропонував провести серію лекцій, присвячених цьому виданню, для студентів Дипломатичної академії.

Голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, професорка Ірина Матяш розповіла про науково-просвітницькі проєкти, присвячені 100-літтю століттю української дипломатичної служби, які очолюване нею товариство здійснює спільно з Міністерством закордонних справ України починаючи з 2017 року. За цей час провели цілу низку наукових конференцій, документальних презентацій, виставок. За результатами наукових досліджень були встановлені меморіальні дошки для вшанування наших дипломатів. У французькому міста Ніца українська громада зараз працює над тим, щоб встановити меморіальну дошку на тому місці, де був розташований перший дипломатичний архів. Також готується до друку великий енциклопедичний довідник «Місця пам’яті української дипломатії».

Міністр закордонних справ України у 2007−2009 роках Володимир Огризко розповів про справжні історичні скарби, що знаходяться в архіві Міністерства закордонних справ України. На його переконання ми повинні зробити висновки з тих подій, що вже є історією. А для цього потрібна спільна робота дипломатів і науковців. Також пан Володимир висловив сподівання, що такі презентації будуть проводитися в усіх наших дипломатичних представництвах.

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Дмитро Гордієнко підкреслив, що питання участі української делегації в Паризькій мирній конференції дуже слабко висвітлено в українській історіографії. Потрібна публікація всього комплексу документів, пов’язаних з діяльністю української делегації на Паризькій мирній конференції. А в ідеалі — всіх матеріалів цієї конференції, аби зрозуміти позиції іноземних делегацій щодо України.

А директор Музею Української революції 1917−1921 років Олександр Кучерук повідомив, що в цьому музеї зберігається робочий журнал української дипломатичної групи на Паризькій мирній конференції. Частина цих записів вже опублікована, але їхній загальний обсяг досить великий. Треба їх видати окремою книжкою. Що стосується Меморандуму, то, як вважає пан Олександр, у наступному виданні крім української та французької має бути ще й текст англійською мовою, аби цей документ став більш доступним для світової громадськості.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти»