Нові обрії «Берегині»

Новою роботою Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» стала запальна вистава «Весілля в Авлабарі», що нагадала про п’єсу Авксентія Цагарелі «Ханума», яка вже більше ста років підіймає настрій глядачам. Особливістю київської постановки стало те, що тут використана не традиційна для «Хануми» музика Гії Канчелі, а грузинські народні наспіви.

Нові обрії «Берегині»

Постановка допомогла по-новому розкрити грані своїх талантів акторам «Берегині» Антоніні Бригінець (виконавиця ролі Хануми), Людмилі Болтівець (Кабато), Олександру Бригінцю (князь Пантіашвілі), Роману Скорику (Коте), Катерині Березницькій (Текле), Павлу Ласкавчуку (Тімоте), Анатолію Пахомову (Микич Котрянц), Вікторії Толкачовій (Сона), Олександру Черняку (Акоп) та Анастасії Потурнак (Ануш), а також артистам балету, вокалістам та оркестру театру.

— Познайомився з цим твором приблизно двадцять років тому, — згадує режисер-постановник, заслужений артист України Михайло Фіщенко. — Тоді зіграв молодого князя Коте. Це була класична постановка з потужними декораціями і великим оркестром.

Здійснити нову постановку запропонувала директор-художній керівник «Берегині» Ільїна Генсіцька-Семенцова. З пані Ільїною знайомі з того часу, коли вона була завідуючою літературною частиною Київського академічного театру «Колесо». Закарпатський обласний музично-драматичний театр, в якому я працюю, приїздив на гастролі до Києва, а театр «Колесо» в Ужгород. Цього разу їй захотілося розширити рамки драматургії, вийти за межі суто українського формату. Але, знову ж таки, використовуючи фольклор. З’явилася ідея відмовитися від музики Канчелі і зайнятися підбором мелодійних грузинських пісень.

Ця ідея виникла ще на початку минулого року. Але почався локдаун. Не могли визначитися коли приступати до роботи. «Берегиня» не могла завершити роботу над своїми виставами, а я — над постановками в Ужгороді. До того ж хворіли актори. А коли ситуація нормалізувалася, врешті зміг приїхати до Києва.

За основу взяли відомий український переклад, що був зроблений ще в радянські часи. Музику підбирали під голоси, намагаємося співати грузинською мовою. Робота була цікавою. Раніше доводилося ставити музичні вистави з драматичними акторами, а тут — навпаки, співаки грали в драматичній виставі. Працювали лише місяць. В інших театрах такі складні постановки здійснюють значно довше.

В акторів практично не було вихідних. Такий турбо режим був для них досить складним. Непросто було і балету, адже у грузинської хореографії зовсім інша лексика, інші рухи. Вдалося впоратися з цим непростим завданням, бо в колективі присутній командний дух, всі виконавці працюють як один організм, підтримують одне одного. Таку командну роботу далеко не завжди можна зустріти в драматичному театрі, де існує конкуренція. А «Берегиня» — немов єдине ціле. Звісно, комусь ця робота вдавалася легше, з кимось доводилося працювати більше, але є результат, яким я на цьому етапі задоволений. Разом з художником-постановником Світланою Заікіною обговорювали якими будуть костюми, сценографія. Все це також робили досить оперативно.

Продовжуємо працювати над виставою. Створимо вокальні партії для Хануми і Кабато, зробимо вводи, визначимо другий склад виконавців, також маємо деякі інші ідеї, які поки тримаємо в таємниці. Налаштований і далі тісно співпрацювати з «Берегинею». У цьому театрі відчувається новий подих, якщо він так рухатиметься і далі, то, гадаю, дуже скоро вийде на потужний рівень.

Думаємо про міні-гастролі нашого театру до Києва. Також хочемо запросити «Берегиню» на фестиваль «Цвіт сакури», зараз вирішуємо, яку вони привезуть туди виставу.

Постановка цієї вистави була для нас одночасно і викликом і трішки бешкетуванням. І все з однієї причини. Ми спробували зробити не просто окремий номер з фольклору іншої країни, а цілу виставу. Такий сміливий експеримент став можливий завдяки підтримці Українського культурного фонду. І ще я пишаюсь акторами «Берегині», які за дуже стислий період змогли опанувати для себе новий матеріал як музичний, так і драматичний. Окремо відзначу диригента оркестру Юрія Мілевського, який доклав максимум зусиль, щоб адаптувати звучання українських народних інструментів до традиційних грузинських. А загалом, на цьому проєкті зібралась чудова команда, яка діяла швидко, рішуче та креативно — це і Світлана Дядюн (балетмейстер-постановник), і Світлана Заікіна (художник), і звичайно Михайло Фіщенко (режисер). Це був захоплюючий процес, з купою викликів, несподіванок, але зрештою все відбулось чудово. Про акторів «Берегині» й годі говорити! Тій швидкості, з якою вони опановують нові для себе іпостасі, можуть позаздрити колеги з кращих театрів України. Антоніна Бригінець, Людмила Болтівець, Олексій Черняк, Олександр Бригінець… та всі! Всі варті найемоційніших відгуків. Що ми і чуємо від наших глядачів. Слідкуйте за нашими афішами! Ми обіцяємо, що дивуватимемо й надалі!

Фото Андрія Мінтенка