У павутинні брехні

Новою роботою Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки стала вистава «Дамський кравець», режисер Дмитро Морозов, режисер-педагог Михайло Резнікович. У спектаклі грають як досвідчені актори, так і студенти студії при театрі, які роблять лише перші кроки у цьому непростому виді мистецтва.

У павутинні брехні

Постановка була неоднозначно сприйнята театралами. Від абсолютного схвалення до повного заперечення того, що відбувається на сцені. Але спектакль не залишив нікого байдужим, зміг зачепити за живе. Напевне в цьому його головне досягнення.

Вистава «Дамський кравець» за п’єсою Жоржа Фейдо, як і належить справжній французькій комедії, — видовище легке, пікантне та смішне. Любовна інтрига переростає в майстерно закручений сюжет, у якому молодому доктору Муліно доводиться грати роль дамського кравця. Тим часом інші учасники цієї історії настільки забрехалися й заплутали один одного, що їм самим нітрохи не легше, аніж головному герою. Ця комедія про те, як просто опинитися в безвихідному становищі, якщо вчасно не відмовитися від брехні.

Сьогодні дехто з глядачів зневажливо ставиться до комедій положень. Мовляв, тут немає глибокого смислу, примітивний сюжет та ін. Важко погодитися з такої точкою зору. Адже насправді такі комедії потрібні не менше ніж вистави з глибоким філософським змістом. Особливо вони затребувані сьогодні, у наш нелегкий час. Людям просто потрібно інколи відпочити, мати можливість хоча б на дві години забути про свої проблеми. Саме таку нагоду дає вистава «Дамський кравець», яка напевне забезпечить хороший настрій всім, хто завітає до театру, принаймні цього вечора.

З іншого боку також не можна погодитися і з тими, хто назве цю виставу пустою. Адже переглянувши її вдумливий глядач зможе замислитися про свою сім’ю, близьких та рідних людей, вічні людські цінності. На жаль багато хто з нас часто говорить неправду, намагається за допомогою брехні вирішити всі свої проблеми. Що з цього виходить показує нова вистава. Розплата може виявитися непередбачуваною. Однак насправді все на так вже й погано. Головний герой несподівано отримує шанс все виправити. Проте не будемо відкривати всіх секретів. А всі, кому цікаво, як закінчиться історія з брехнею, можуть просто прийти до театру і подивитися цю виставу.

Важко виділити когось з акторів. Це колектив однодумців, який працює так злагоджено, як годинниковий механізм.

Олександр Крючков, який грає Етьєна з перших секунд зачаровує жіночу половину глядацької зали. Павло Текучев (Муліно) багатьом нагадує Фігаро. Владислав Мелешко створює яскравий образ Бассіне. Глеб Суряга в образі Обена — справжній Мефістофель. А актриси театру Ангеліна Симонова (Івонна), Марія Агапітова (Роза), Наталія Жук (Сюзанна), Наталія Шевченко (мадам Егревіль), Катерина Старюченко (Жоржетта) — наче букет чарівних екзотичних квіток.

Незабутнє враження справляє сценографія Ігоря Несміянова, яка кілька разів змінюється за час вистави. Це може бути квартира для любовних побачень, гостинна родини Муліно, або парк з деревами, лавками, місяцем і пам’ятником собаці. Привернули увагу і яскраві костюми (художник по костюмах Олена Дробна).

Окрема подяка за музичний супровід. Олександр Шимко, який займався підбором музики, напевне, це людина, яка дуже добре знає світову класику.

А рухи героїв нерідко кажуть про них більше ніж звичайні слова. У цьому заслуга хореографа з пластики Ольги Голдис та балетмейстера-репетитора Марії Кізуб.

Ще раз хочу нагадати скептикам, що театр має бути різним. Не лише надзвичайно серйозним, який прагне вирішити глобальні проблеми, але й легким та веселим, який заряджає позитивом.

Фото надані театром.