У павутинні брехні

Новою роботою Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки стала вистава «Дамський кравець», режисер Дмитро Морозов, режисер-педагог Михайло Резнікович. У спектаклі грають як досвідчені актори, так і студенти студії при театрі, які роблять лише перші кроки у цьому непростому виді мистецтва.

Постановка була неоднозначно сприйнята театралами. Від абсолютного схвалення до повного заперечення того, що відбувається на сцені. Але спектакль не залишив нікого байдужим, зміг зачепити за живе. Напевне в цьому його головне досягнення.

Вистава «Дамський кравець» за п’єсою Жоржа Фейдо, як і належить справжній французькій комедії, — видовище легке, пікантне та смішне. Любовна інтрига переростає в майстерно закручений сюжет, у якому молодому доктору Муліно доводиться грати роль дамського кравця. Тим часом інші учасники цієї історії настільки забрехалися й заплутали один одного, що їм самим нітрохи не легше, аніж головному герою. Ця комедія про те, як просто опинитися в безвихідному становищі, якщо вчасно не відмовитися від брехні.

Сьогодні дехто з глядачів зневажливо ставиться до комедій положень. Мовляв, тут немає глибокого смислу, примітивний сюжет та ін. Важко погодитися з такої точкою зору. Адже насправді такі комедії потрібні не менше ніж вистави з глибоким філософським змістом. Особливо вони затребувані сьогодні, у наш нелегкий час. Людям просто потрібно інколи відпочити, мати можливість хоча б на дві години забути про свої проблеми. Саме таку нагоду дає вистава «Дамський кравець», яка напевне забезпечить хороший настрій всім, хто завітає до театру, принаймні цього вечора.

З іншого боку також не можна погодитися і з тими, хто назве цю виставу пустою. Адже переглянувши її вдумливий глядач зможе замислитися про свою сім’ю, близьких та рідних людей, вічні людські цінності. На жаль багато хто з нас часто говорить неправду, намагається за допомогою брехні вирішити всі свої проблеми. Що з цього виходить показує нова вистава. Розплата може виявитися непередбачуваною. Однак насправді все на так вже й погано. Головний герой несподівано отримує шанс все виправити. Проте не будемо відкривати всіх секретів. А всі, кому цікаво, як закінчиться історія з брехнею, можуть просто прийти до театру і подивитися цю виставу.

Важко виділити когось з акторів. Це колектив однодумців, який працює так злагоджено, як годинниковий механізм.

Олександр Крючков, який грає Етьєна з перших секунд зачаровує жіночу половину глядацької зали. Павло Текучев (Муліно) багатьом нагадує Фігаро. Владислав Мелешко створює яскравий образ Бассіне. Глеб Суряга в образі Обена — справжній Мефістофель. А актриси театру Ангеліна Симонова (Івонна), Марія Агапітова (Роза), Наталія Жук (Сюзанна), Наталія Шевченко (мадам Егревіль), Катерина Старюченко (Жоржетта) — наче букет чарівних екзотичних квіток.

Незабутнє враження справляє сценографія Ігоря Несміянова, яка кілька разів змінюється за час вистави. Це може бути квартира для любовних побачень, гостинна родини Муліно, або парк з деревами, лавками, місяцем і пам’ятником собаці. Привернули увагу і яскраві костюми (художник по костюмах Олена Дробна).

Окрема подяка за музичний супровід. Олександр Шимко, який займався підбором музики, напевне, це людина, яка дуже добре знає світову класику.

А рухи героїв нерідко кажуть про них більше ніж звичайні слова. У цьому заслуга хореографа з пластики Ольги Голдис та балетмейстера-репетитора Марії Кізуб.

Ще раз хочу нагадати скептикам, що театр має бути різним. Не лише надзвичайно серйозним, який прагне вирішити глобальні проблеми, але й легким та веселим, який заряджає позитивом.

Фото надані театром.