Кольори українського намиста

— Сьогодні у Капели Ревуцького прем’єра, — підкреслив генеральний директор Капели, заслужений діяч мистецтв України Олександр Круковський. — Їй передувала величезна робота по вивченню і відбору матеріалу, по аранжуванню і хоровому співу. Кожен твір, кожна пісня з цієї програми має свої інтонаційні й текстові відмінності та особливості.

Чому 20 кольорів? Тому що в цій програмі 20 пісень. Всім відомо, що Україна — багатонаціональна держава, в якій проживає понад 100 національностей і в одному концерті неможливо охопити пісні всіх цих народів. Тому ми сподіваємося, що з Божою поміччю і допомогою всіх небайдужих, ми зробимо ще декілька програм, щоб максимально представити розмаїття культур України.

Коли ми працювали над цією програмою, то хотіли не лише розповісти історичні відомості про ці народи, а й представити особистостей, які працювали і працюють на благо України в Україні.

На наш погляд переважна більшість українців має одну особливість — це толерантність до людей, толерантність до культур. І завдяки цьому загальна культура України збагачується і розвивається, має великі перспективи у світі…

Під час концерту всі присутні мали змогу не лише почути пісні різних народів, а й відкрити для себе їхню історію та те, чим ці народи живуть зараз.

Українців та кримських татар об’єднує те, що за останні сто років ці народи зазнали справжнього геноциду на власній землі. Внаслідок депортації в травні 1944 року, яку влаштувала радянська влада, загинуло від третини до майже половини тогочасного кримськотатарського населення Криму. А після анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році кримські татари знову були змушені залишити свої землі.

Серед представників кримськотатарського народу видатні вчені Рефат Аппазов, Юрій Османов, Агатангел Кримський, Алі Алієв; співаки Февзі Білялов, Ельзара Баталова, Ленара Османова, переможниця конкурсу Євробачення Джамала, відомий джазовий гітарист Енвер Ізмайлов. Переважна більшість кримських татар мають активну громадянську позицію, відстоюючи український Крим, так як це роблять лідери кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв та Рефат Чубаров. Саме від них сьогодні найчастіше можна почути фразу: «Крим — це Україна!». А почали концерт гімном кримськотатарського народу «Ant Etkenmen».

Видатний грузинський композитор Гія Канчелі в одному з інтерв’ю сказав: «Своєю долею Україна мені чимось нагадує Грузію, адже і наша земля теж окупована тими ж чужими військами… В Україні йде справжня бійня. Ось в чому я знаходжу якусь трагічну спільність… Те, що зараз відбувається на сході України — цього я зрозуміти не можу! І ніколи не зрозумію! Те, що відбувається в моїй країні, на моїй батьківщині, теж зрозуміти не можу. Світ стає жорстокішим, зло — більш витонченим. А добро залишається як останні квартети Бетховена, в меншості…» Прозвучала пісня «Herio Bichebo» на слова Гія Канчелі.

Міжнародне визнання прийшло до Сергія Паражанова після екранізації повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм отримав 39 міжнародних нагород на кінофестивалях у двадцять одній країні. Звання народного артиста України та Шевченківську премію Параджанову було присвоєно після посмертно.

Громадянин України вірменського походження, Герой України Сергій Нігоян був застрелений 22 січня 2014 року близько шостої години ранку, під час Революції Гідності. Сергій мав активну життєву позицію та переконання, що Україна мусить бути демократичною. У грудні з Сергієм записали відео на тлі барикад, де він читає поему «Кавказ». Саме цим видатним вірменам творці програми присвятили пісню Шарля Азнавуряна та Жоржа Гарваренца «Вічна любов».

До 1939 року в Україні проживало близько мільйона етнічних німців. З початком Другої світової війни всі жінки, старі та малі діти були депортовані до Казахстану і Сибіру, де не було жодних умов для проживання; чоловіків забрали у трудові концтабори на Півночі. Таким чином під кінець війни на території України не лишилося німецького населення. Серед найвідоміших німців в Україні були Микола Бунге, державний діяч, економіст, ректор Київського університету; Інокентій Ґізель, православний священник, ректор Києво-Могилянської академії, архімандрит Києво-Печерської лаври; Едуард Фукс, геолог, дослідник залізорудних родовищ Кривбасу; Святослав Ріхтер, піаніст; Фрідріх Якоб фон Фальц-Фейн, засновник заповідника «Асканія-Нова». А культуру німецького народу цього вечора представили піснею «Lorelei».

Дружба між Азербайджаном та Україною почалася понад сто років тому, після розпаду царської Росії. Однак незалежні недовго насолоджувалися своєю свободою: починаючи з 1922 року, республіки були приєднані до СРСР.

Лідер азербайджанського народу Гейдар Алієв завжди з особливою теплотою ставився до українців. Саме завдяки йому було реставровано Національну філармонію України та побудовано завод «Оболонь». Серед пісенної спадщини цього народу особливе місце посідають твори «Agacda alma» та «Sari gelin». Саме їх обрали до концерту.

Під час німецької окупації Києва у 1941−1943 рока Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення, військовополонених, євреїв та циган — за етнічною ознакою. 6 мільйонів євреїв згоріли у пекельному вогні Другої світової війни, не докохали, не створили сімей, не написали віршів. В’язні концтабору Бухенвальд на основі мелодії до пісні «Arum dem fayer» («Навколо багаття») склали слова на їдиш в яких говорилося про те, що незважаючи на страждання і масові вбивства, і цьому колись прийде кінець… Саме ця пісня нагадала слухачам про трагічну сторінку в історії єврейського народу.

Ім’я білоруса Янки Купали, якого білоруси називаються не тільки поетом, а й пророком, добре відоме в України. У 1929 році він був обраний академіком Національної академії наук України. Янка Купала захоплювався українською літературою, переклав легендарний «Заповіт» Тараса Шевченка білоруською. А його заклик «Жыве Беларусь!», нині є слоганом білоруських патріотів. Багатьом українцям змалку відомі білоруські пісні «Ти мне весною приснілася» та «Касив Ясь канюшину». Під час концерту вони мали можливість знову почути ці популярні мелодії.

Також була представлена пісенна творчість болгар, молдаван, поляків, гагаузів, арабів та угорців. Пісні виконувалися як мовами оригіналу, так і в українських перекладах. А завершили піснею «Господи помилуй нас» на слова і музику Тараса Петриненка, яку Капела Ревуцького виконала разом із глядачами.