Таємниця Доріана Ґрея

Мюзикл створений за мотивами єдиного роману видатного письменника Оскара Вайльда — «Портрет Доріана Ґрея». Твір приніс авторові карколомний успіх і скандальну славу. Сюжет побудований навколо вічно молодого і дуже привабливого аристократа Англії кінця ХІХ століття Доріана Ґрея, який обміняв свою душу на дар вічної молодості.

«Душа — жахлива реальність», — писав Оскар Вайльд. У 1990 році композитор Варконі Матіас і письменники-режисери Ас Янош та Гунар Браунке перетворили цю містичну історію з її дикими пристрастями і бурхливою чуттєвістю на несамовитий мюзикл.

Проблеми, порушені Оскаром Вайльдом у романі, привертають увагу, спонукають до подальших роздумів. Підтвердженням цього є численні екранізації твору. Перша з’явилася майже одночасно з появою кінематографа — у 1910 році. Також роман неодноразово інсценізували на театральних підмостках різних країн світу, за його мотивами створено мюзикли. Однак, історія не набридає глядачеві і стає все більш актуальною в сучасному суспільстві. А в театрі оперети мюзикл заграв новими барвами!

Земні задоволення, таємні пороки, небезпечні інтриги надихають і впливають на свідомість багатьох. А Доріан використовує оточуючих і при цьому втрачає зв’язок з реальністю. У нього стирається межа між добром і злом, прекрасним і потворним, що поступово перетворює його на чудовисько і знищує зсередини, і лише на портреті зображується все те, що відбувається з душею.

Напередодні прем’єри творці вистави зустрілися з представниками ЗМІ. Отож — їм слово.

Богдан Струтинський, очільник Національної оперети України, керівник постановки:

«Понад 130 років роман великого Оскара Вайльда не дає нікому спокою. Це неспокій докотився і до нашої столиці, нашого театру. Рівно чотири роки тому мені вдалося почути цю чудову музику в Будапешті в Національному театрі оперети й мюзиклу на відкритті сцени Імре Кальмана. Тоді ми з головним балетмейстером нашого театру Вадимом Прокопенком загорілися ідеєю, що цей твір звучатиме і в нашому театрі. Але ми хотіли зробити цей проєкт вже з використанням нових сценічних можливостей і нам це вдалося.

Підходити до цієї вистави за канонами традицій жанру оперети абсолютно неможливо. Це я зрозумів, коли був у Дубліні, у музеї самого Оскара Вайльда. Усвідомив, що це людина з величезним полем фантазії, людина, яка випромінювала новаторство в усьому.

Важко навіть уявити настільки цікавим був творчий процес, настільки він був запальним. Впевнений, що цей проєкт у стінах Національної оперети України показує всі наші можливості, які ми напрацювали за ці роки.

Це проєкт про душу. Навіть якщо людина має чисті помисли, вона може бути затягнута в якусь темну історію. І якщо ця людина не відстоюватиме свою душу, то кінець-кінцем самознищиться. З іншого боку це проєкт про те, настільки небезпечно загравати з потойбічним світом. І це прописано в музиці. Пан Варконі ввів деяких персонажів, яких немає в романі і зробив це дуже вдало.

Мюзикл написаний на 3-й хвилі розвитку цього жанру. Це бродвейський етап, коли окремо не використовуються тексти. З одного боку в цьому складність, а з іншого — легкість, бо це дає можливість акторам почувати себе на сцені вільніше, по-модерновому. На перші покази вистави всі квитки продані, хочеться, щоб так було й далі і щоб врешті можна було повністю заповнювати глядацькі зали".

Вадим Прокопенко, балетмейстер-постановник:

«Ми з Богданом Дмитровичем були вражені коли побачили цей матеріал, почули цю музику. Всім нашим артистам ця музика відразу запала в душі, всім було цікаво працювати над постановкою. Глядач зможе побачити як злагоджено працюють хор і балет, як швидко змінюються сцени. Мені здається, що проєкт вдався. Тепер хочеться, аби його оцінив глядач і він став хітом нашого театру».

Сергій Дідок, диригент-постановник:

«Для нашого театру композитор зробив нове аранжування. Оркестровий склад змінено тому що в Угорщині цей твір йде на малій сцені з малим складом оркестру, а наша партитура — це великий симфонічний оркестр.

Тут кращі традиції мюзиклу, коли весь текст прописаний в партитурі. Немає тексту, який звучить окремо, без музичного супроводу. Музика завжди передає стан героя від сцени до сцени. І в цьому є певна складність, бо твір цільний від початку до кінця".

Олександр Білозуб, художник-постановник:

«Роман Оскара Вайльда називається „Портрет Доріана Ґрея“. На цьому портреті — основний образ вистави. Величезна рама тримає всі доблесті Доріана і всі його гріхи. Це історія про юнака, якому природа дала красу і він уклав угода з дияволом. А портрет показує його падіння».

Алія Меженіна, художниця з костюмів:

«Саме в цьому театрі була можливість створити костюми, 60% тканин авторські, яких не побачиш у крамницях. Ми їх створювали самі. Є двосторонні костюми, як дві сторони душі. Аналогів їм не існує. Окремо працювали над стилістикою кожного костюма. Кожен артист має свій орнамент, кожен несе в собі код і картинку».

Ігор Ярошенко, хормейстер-постановник:

«Була командна робота всіх цехів. Хотів би окремо відмітити артистів хору. За останні роки значно зріс їхній рівень. Сьогодні вони складають одне ціле з вокалістами і балетом. Це єдиний організм, єдине шоу».