З висоти першого десятиліття

Театр було створено у травні 2011 р. Проте, своїм днем народження тут вважають 2 липня, саме цього дня відбувся показ першої прем’єри в рамках театрального майданчику Міжнародного етно-культурного фестивалю «Трипільське коло». Відтоді театр дуже любить фестивалі і не лише бере в них участь, але й сам організовує. За ці роки в репертуарі з’явилося понад сорок вистав, а до команди театру долучилося більш 35 акторів.

— Нашому театру вже десять років, для незалежного театрального колективу це багато, — зазначила керівниця Театру «Маскам Рад» Інна Гончарова. — Ми працюємо без підтримки з боку держави та міста Києва. Єдине стале джерело нашого доходу — квитки, які глядач купує на наші вистави, тобто добровільні пожертви громадян на діяльність незалежного театру,

Наш театр став фундаментном для проведення та організації різноманітних культурних заходів. Поступово ми стали одним з найпотужних організаторів фестивалів в Україні. Разом з Національним історико-архітектурним музеєм «Київська фортеця» ми створили першу в Україні кроссекторальну мультідициплінарну культурну платформу «Креативна фортеця».

Спочатку давали вистави лише у вихідні дні. Сьогодні вже працюємо і в будні. З осені 2013 року основним майданчиком театру є Київська фортеця. А в 2014-му ми разом з музеєм започаткували Міжнародний фестиваль історичного кіно «Поза часом». У цьому році в травні провели його вже у восьме. Це унікальний фестиваль, аналогів якому немає в Україні, не так багато схожих фестивалів в світі. Представляємо цікаві фільми з історії України та інших держав, яких не знайдеш в інтернеті.

Також театр є постійним партнером і співорганізатором міжнародних театральних фестивалів. Восени 2013-го відбувся Перший міжнародний фестиваль «JoyFest». Хоча це театральний фестиваль, але в його рамках також проводимо і виставки, концерти. Всього вже відбулося 7 таких фестивалів. А в 2015-му започаткували фестиваль дитячих театрів «JoyFest-діти», який провели 5 разів, востаннє в 2020 р. он-лайн. Перші два дитячих фестивалі відбувалися у Музеї «Київська фортеця», але оскільки значно зросла кількість його учасників, наступні відбувалися на інших локаціях. Ще один фестиваль — Української класичної музики «Смальта», який перший раз проходив у стінах Національного заповідника «Софія Київська», а потім — у «Київській фортеці». Також починаючи з 2019 року двічі провели міжнародний фестиваль монодрам «Solo Plays Fest». Всього ж у нашому творчому активі 20 фестивалів у різних жанрах мистецтва. Але саме театр виступив фундаментом нашої культурної діяльності.

Мої колеги — не просто актори театру, вони наші однодумці, соратники. Разом працюємо заради однієї великої справи. Це — не робота, це — наше життя. Завжди творимо заради глядача, аби йому було комфортно і цікаво. Аби він замислився над тими сенсами, які ми хочемо донести.

Ми позиціонуємо себе як театр інтелектуального формату, проте таке позиціонування придумали не ми, а наші глядачі. Навіть до елементарної комедії прагнемо вкласти певний сенс і донести його до публіки.

— Також ми маємо проєкт «Креативна Україна», — продовжив співзасновник Театру «Маскам Рад» Віктор Кожевніков. — Це культурна платформа європейського зразку. Наразі наш основний партнер — Київська фортеця. Сподіваємося, що згодом до нас приєднаються інші учасники: вищі навчальні заклади, майстерні народних ремесел, міжнародні фонди, художні галереї — аби ці старовинні будівлі наповнилися життям та культурними подіями.

Сьогодні у Києві відбувається багато культурно-мистецьких заходів, проте наше місто за їх кількістю та різноманітністю все ж поки що значно відстає від інших європейських столиць. Але маємо перспективи в цьому напрямку.

Як вже згадувалося раніше, 2 липня 2011 року ми виступили з першою нашою виставою на фестивалі «Трипільське коло». Вона відбувалася на відкритому повітрі, під дощем. Але не дивлячись на несприятливу погоду глядачі не тільки не розходилися, наприкінці спектаклю їх стало ще більше. Зрозуміли, що людям це потрібно і треба цю справу продовжувати.

Другою нашою виставою став шедевр світової драматургії «Безіменна зірка», який поставила наша донька Ксенія Гончарова і зіграла в ньому головну роль. Цю виставу відновлено в 2020, і вона й досі в репертуарі театру. Потім були «Той самий Мюнхаузен», «Ніч перед Різдвом», багато інших спектаклів. В останні роки поряд з драматичними демонструємо й музичні вистави і театралізовані концерти. Нещодавно відбулися прем’єри опери-буф «Ведмідь», концерту «В Неаполі — місті яскравого світла». Наступна опера — «Кохання на трьох» за Г. Доніцетті.

Два року тому актор і режисер Петро Миронов показав на Solo Plays Fest виставу «Маестро Азнавур» за п`єсою Тамари Альохіної, і згодом він долучився до діяльності нашого театру з іншими своїми моновиставами. Проте він не зупиняється на досягнутому. У 2020 році він поставив «Троє у човні, не рахуючи собаки», «Спокуса» за романом Моема «Театр», бере участь в інших проектах.

Директор Національного історико-культурного музею «Київська фортеця» Оксана Новікова-Вирган згадала про тематичні екскурсії «Таємниці косого капоніру» та «Барон Мюнхаузен у «Київській фортеці», які музей створив разом з Театром «Маскам Рад». А також про два спільні фільми. Перший розповідає про перебування Мюнхаузена в Києві у 1739 році, а другий — перша частина циклу «Міфи і легенди «Київської фортеці», в якій йде мова про убивство Столипіна.

Завершальним акордом святкувань став показ «фірмової» вистави театру «Льотчик і троянда» за п`єсою Інни Гончарової, в якій розповідається про романтичні стосунки Антуана де Сент-Екзюпері. Поставив виставу Петро Миронов. Він також зіграв роль головного героя, а образи жінок, які були в житті письменника і льотчика, відтворила на сцені Інна Гончарова.