Якщо актори діти

Цей театр існує вже десятий рік поспіль. Тут діткам викладають різні форми акторської майстерності. Крім вправ і тренінгів роблять з ними вистави. Дитина починає розуміти, що таке театр, як створюється вистава. Грають тут і повноцінні спектаклі, які тривають понад годину. Після прем’єр ці вистави зазвичай показують на різноманітних творчих конкурсах, театральних фестивалях та ін.

Серед знакових робіт театру «Собака на сіні» Лопе де Вега. Постановка виборювали перші місця на багатьох київських фестивалях. Ще тут поставили вистави «Мина Мазайло» і «Отак загинув Гуска» Миколи Куліша, «Солом'яний капелюшок» Жана Ладіша, а також «Алісу в країні див», без якої не обходиться репертуар жодного дитячого театру. Знають про театр і за кордоном. У Туреччині юні актори з Києва представили поетичну композицію за творами Ліни Костенко. Одна з нових робіт — «Два птаха» по Лесі Українці, що присвячена 150-річчю від дня народження видатної поетеси.

Чимало вихованців дитячого театру згодом обрали творчі професії. Любов Мельник стала студенткою вокального факультету Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра. Володимир Нестеришин та Тимофій Зазян обрали Київську муніципальну академію естрадного та циркового мистецтво, а Стас Єжов — акторський факультет Київського міжнародного університету (майстерня Льва Сомова).

— Ідея нового проєкту можна сказати лежала в кишені, — розповідає керівниця театру «Kolesiko», заслужена артистка України Марія Грунічева. — Я вже робила схожі проєкти. Але раніше вони створювалися на рівні дитячого театру. Ми самі шили костюми, грали вистави, це була наша власна кухня. З часом почали виходити за межі театру. У Мистецькому арсеналі робили інсценізовану презентацію книжки «Африканськи казок» Лабіша. Потім показували цю інсценізацію в Київському академічному театрі «Колесо» та Київському академічному театрі юного глядача на Липках. Ще один схожий проєкт мав назву «Великі книжки». А на виставу «Мина Мазайло» запрошували учнів київських шкіл.

Отож, маючи певні напрацювання я вже знала, що можу запропонувати для проєкту «Діти культури», що реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Наші юні вихованці створюють вистави для дітей. Деякі з цих дітей з якихось причин не можуть потрапити до театрів. Це сироти, діти з малозапезпечених сімей, з особливими потребами, діти ветиранів ООС та ін. Коли вони бачать на сцені своїх ровесників, то це має неймовірний вплив на дитячу психіку. Обрала вже згаданий твір «Тутта Карлсон перша і єдина, Людвіг Чотирнадцятий та інші».

Головні герої — лис і курчатко, які ще не знають, хто вони насправді. Можна сказати, що це одна з історій про Ромео і Джульєтту, які розстаються, але сподіваються знову колись зустрітися. Твір зацікавив філософією дитячої дружби, яка будується не на зовнішніх обставинах, а на внутрішній симпатії. Не знайшла української п’єси за твором Яна Екхольма, тому написала п’єсу сама. Три роки тому взяла з нею участь в одному конкурсі і хоча тоді не отримала перемоги, але це для мене був величезний досвід. А тепер з’явилася нагода проказати її і на сцені.

Працювали над виставою у червні-серпні. Робили через соціальні мережі опитування — розміщали фото можливих претендентів на ролі, за яких голосували наші читачі. На 85 відсотків це голосування збіглося з думками творців вистави. Коли вирішували, кому віддати яку роль, то враховували досвід дитини, її здібності. Думаю, що підібрався хороший акторський колектив.

Людвіга ХІV у різних складах грають Даниїл Якимчук та Артем Павлюченко, Тутту Карлсон — Аліса Коренєва та Анастасія Герасимчук, маму Лисицю — Віка Матейко та Діна Сміщенко, тата Лиса — Нікіта Тітляков, старшого брата — Іван Мінаєв, Пса — Денис Рева.

На сцені стоїть ширма, яка поділена на три частини — галявина, лисяча нора і курник. Періодично місце дії переходить з однієї частини до іншої. Елемент реквізиту — великі руді куби. Вони легкі, ефектно виглядають на сцені, їх можна кидати.

Як на мене, вдалося підібрати цікавий стиль костюмів. Всі лиси одягнені в руді комбінезони з елементами хутра. Добре попрацював художник і над ескізами костюмів курей, з них час від часу немов летить пір’я. Все вирішено по театральному, не шаблонно.

У виставі використовуємо сучасну дискотечну музику, яка дуже подобається дітям.

У цілому задоволена роботою. Звісно, є певні технічні моменти. У кінці жовтня маємо завершити цей проєкт, над яким працюємо вже майже рік. А також хочемо зробити аудіо та відеозапис вистави.

Крім цього я працюю в Київському академічному театрі «Колесо». Тут починаємо новий спільний проєкт з посольством Австрії. Беремо в роботу твір Леопольда фон Захер Мазоха «Місячна ніч». Це буде інсценізація. Також є думки, щодо постановки японської драматургії.

фото Артема Ляховича.