Вбрання Одрі Хепберн вперше в Києві!

Виставка «Фернанда Гаттіноні. Мода і зірки за часів Голлівуду на Тибрі», організована президентом Gattinoni Couture Стефано Домінелла, за ініціативи Посольства Італії в Україні та Італійського Інституту культури в Україні в партнерстві з Будинком подарунків і декору Mandarin Maison.

«Для нас велика честь мати можливість представити в Києві пересувну виставку найвідоміших сценічних костюмів в історії світового кінематографа, майстерно виготовлених Фернандою Гаттіноні. Тепер Київ має можливість безпосередньо оцінити костюми, які багато в чому вплинули на уяву поколінь любителів мистецтва кіно та геніальну майстерність італійської моди у світі» — сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні П’єр Франческо Дзадзо.

«Ми в своєму арт-просторі повсякчас проводимо цікаві та змістовні виставки. Але ця — особлива. З великою радістю ми долучилися до цього проекту, щоб всі кияни та гості нашого міста могли наживо побачити всю красу та витонченість вбрань кінодів роботи великої Фернанди Гаттіноні» — зауважив засновник Mandarin Maison та ініціатор арт-проекту «Без обмежень» Олег Дзюбяк.

Виставка створена завдяки історичному архіву Будинку Гаттіноні (Maison Gattinoni), і описує стосунки між великою італійською модельєршею Фернандою Гаттіноні та деякими з головних дів років Голлівуду на Тибрі та Дольче Віти.

З другої половини 1940-х років римське ательє Фернанди Гаттіноні стало постійним місцем візиту міжнародної спілки, яка відвідувала столицю Італії. Окрім перших леді та дружин послів — від Евіти Перон до Клер Бут Люс — її клієнтами є ряд кінозірок, зокрема Анук Еме, Інгрід Бергман, Люсія Бозе, Бетт Девіс, Марлен Дітріх, Росселла Фальк, Одрі Хепберн, Джина Лоллобріджіда, Анна Маньяні, Кім Новак, Лана Тернер, Моніка Вітті та Елізабет Тейлор, Аніта Екберг.

Ця виставка присвячена їм, акторкам, які обрали Фернанду Гаттіноні своїм улюбленим дизайнером. Маршрут розпочнеться з одягу з приватного гардеробу та сценічних костюмів з фільмів «Європа 51» (1952) та «Квітка кактусу» (1969), виготовленими для Інгрід Бергман, та перейде до Лани Тернер, вірної клієнтки Фернанди Гаттіноні з 1953 року, коли вона прибула в Рим для зйомок в драмі «Полум'я і плоть» (1954), відомому фільмі відзнятому в недорогих студіях Cinecittà. Далі — кілька луків з колекції до фільму «Казанова» (1958), що належали Кім Новак, а потім — мікроколекція маленьких чорних суконь з особистого гардеробу Анни Маньяні. Спеціальний розділ присвячений Одрі Хепберн і вбранню, що створила для неї Фернанда Гаттіноні для ролі Наташі у фільмі «Війна і мир» (1956).

Ця експозиція подорожує по всьому світу з 2010 року: вона вже встигли побувати у Парижі, Римі, Лондоні, Нью-Йорку, Берліні, Ер-Ріяді, Бангкоку та інших містах. Куратор київської виставки — Таня Бернер. А на відкриття виставки до Києва спеціально прилетять Стефано Домінелла — президент модного дому Gattinoni та Франческо Трицца — офіційний діджей показів Dolce&Gabbana, Венеційського фестивалю та фестивалю в Сан-Ремо.

Інфо:

Фернанда Гаттіноні (1907−2002) була разом із сестрами Фонтана та Джоле Венеціані, Бікі та Джерманою Маручеллі одним із започатківців італійського стилю. Вона переїхала до Лондона в дуже молодому віці і почала працювати підмайстром у Моліне.

Ближче до кінця тридцятих років, повернувшись до Італії, вона оселилася в Римі, де знайшла роботу у знаменитій кравецькій майстерні Ventura, офіційному постачальнику Савойського дому. У 1944 році в маленькій квартирі поруч з Порта-дель-Пополо вона почала шити одяг під своїм ім’ям. Першим клієнтом була Клара Каламай, яка замовила в неї зелене оксамитове пальто.

Від самого початку виникли основні риси її стилю: любов до розкішної вишивки, до драпірування і водночас, навіть якщо це здавалося б суперечливим, пристрасть до стриманого та суворого стилю, який вона вподобала під час лондонської практики. Її схильність до справжності також відмітила лідер модної журналістики Ірене Брін, яка написала: «Фернанда носила виразно англосаксонську сіру фланель, махарані Палампур, зазвичай драпіровану золотом. Вона одягала Евіту Перон в дуже прості ломбардські шовки, зазвичай розточені пір’ям і квітковим орнаментом».

Окрім міжнародного джет-сету, ательє Фернанди Гаттіноні відвідували художники та режисери, від Ренато Гуттузо до Роберто Росселліні. Саме останній познайомив їх у 1950 році з Інгрід Бергман, яка стала її улюбленою клієнткою. Для Бергман Фернанда також створила сценічний одяг для кількох фільмів, зокрема для таких: «Європа 51» (1952), «Подорож до Італії» (1954) та «Квітка Кактусу» (1969). Незабаром Фернанда стала однією з найпопулярніших модельєрш Голлівуду на Тибрі. У 1950-х роках кілька актрис звернулися до неї за пошиттям одягу для зйомок і для особистого гардеробу. Від Анни Маньяні до Одрі Хепберн, від Лани Тернер до Кім Новак.

У 1955 році Марія Де Маттеіс, дизайнер костюмів для фільму «Війна і мир» (1956) режисера Кінга Відора, попросила Фернанду Гаттіноні створити костюми для Одрі Хепберн для її ролі у фільмі.

Був весняний день, коли Хепберн вперше переступила поріг ательє на вулиці Марке: «На ній була проста сукня з високою горловиною та довгі чорні бавовняні панчохи. У шовковому шарфі, зав’язаному під підборіддям, постало її тонке й виразне обличчя без макіяжу».

Фернанда настільки полюбила костюми, які вона зробила для фільму, що майже одночасно, натхненна героїнею «Війни і миру», вона присвятила лінію Наташі стилю ампір. Сама Одрі була першою шанувальницею колекції і замовила п’ять суконь і накидку. З того часу Хепберн залишалася одним із постійних клієнтів Гаттіноні. Незважаючи на те, що між ними встановилися близькі стосунки, вони так і не стали друзями: «Вона була надто досконалою, а я не люблю надто доскональних», — зізналася пізніше Фернанда. Тим не менш, завжди визнавала її неперевершену елегантність: «Вона мала виняткову статуру. Висока й струнка, яку б сукню вона не одягала, вона виглядала стриманою та водночас виглядала вишукано та розкішно, як діамант».

Анну Маньяні Фернанда Гаттіноні одягала в фільмі Альфредо Гуаріні та Джанні Франчоліні «Ми жінки» (1953) і вони стали досить близькими подругами. «Її не дуже хвилювало, що вдягнути. Вона просто хотіла маленькі чорні сукні», — згадувала Гаттіноні. Одного разу Фернанда сказала: «Маньяні прийшла до мене, щоб пошити костюм на Новий рік. Сукня, звичайно ж чорна, була готова вчасно, але вона не прийшла забрати її. У той час я жила над ательє на вулиці Марке, одразу за вулицею Венето. Було майже опівночі, і я почула крики, що доносилися з вулиці. Анна Маньяні почала кричати: «Фернааандооо, чуєш Фернаа, скинь вниз мені мою сукню!»

У 1981 році до Гаттіноні приєдналися її син Раньєро (1953−1993) і Стефано Домінелла, нинішній президент модного дому. Потім, поряд з колекціями для бутіків високої моди, будинок Gattinoni випустив кілька ліній prêt-à-porter. Після передчасної смерті Раньєро Фернанда продовжувала займатися ательє до своєї смерті в 2002 році.

«Достатньо вміти спостерігати за тим, як рухається жінка, щоб зрозуміти, яких одкровень і якої допомоги вона очікує від нового модного сезону», — стверджувала Фернанда Гаттіноні, італійська модельєр, яка надала моді ту суміш елегантності та простоти, яка стала лейтмотивом італійського стилю.