Мистецтво проти корупції

У Національному художньому музеї України в рамках постійної експозиції представили проєкт Corruptionism. Його мета — через змінені класичні картини показати, як корупція впливає на життя кожного українця, та розповісти відвідувачам, як із нею боротися. Ініціатор проєкту — Антикорупційна ініціатива ЄС (EUACI).

Мистецтво проти корупції

— Сім років тому в Україні стартувала антикорупційна реформа, і за цей час сформувалися незалежні органи, націлені на боротьбу з корупцією, та Національне агентство з питань запобігання корупції, — зазначив організатор проєкту Аллан Паг Крістенсен. — Здавалося б, корупція — це щось далеке від буденного життя, що відбувається за зачиненими дверима кабінетів. Та насправді її наслідки впливають на життя кожного українця: незаконна забудова чи паркування, вирубка лісів, що спричиняє екологічній катастрофи, занедбана залізниця тощо. Проєкт Corruptionism — спосіб привернути увагу тисяч людей до теми корупції та поговорити з ними про це мовою мистецтва.

Це проєкт названий за аналогією до імпресіонізму, реалізму та інших мистецьких напрямів. Його концепція полягає в тому, щоб у класичних роботах українських художників ХІХ — початку ХХ століття раптом з’явилися наслідки корупції. Приміром, на картині Сергія Васильківського «Козаки у степу» виникла неоковирна багатоповерхівка, збудована в обхід закону. А від розлогих дерев на картині «У буковому лісі» Володимира Орловського зосталися тільки пеньки — через незаконний видобуток бурштину.

— Мистецтво завжди викликає на діалог: у цьому випадку його мета показати, як корупція змінює життя кожного з нас. Адже те, що ми вже й не помічаємо в реальному житті, ріже око на творах класичного мистецтва, — прокоментувала Юлія Литвинець, генеральна директорка Національного художнього музею. — П'ять змінених картин в експозиції осмислюють п’ять найпоширеніших корупційних злочинів. Поруч з кожною роботою розміщена табличка з описом, реальними кейсами корупції в Україні та інструкцією, що може зробити кожен. Адже на відміну від творів мистецтва, на такі злочини не можна просто дивитися — їм потрібно протидіяти…

Одну з картин назвали «Сім'я на відпочинку в тіні незаконної автостоянки» (оригінал — «Сім'я на відпочинку», автор Михайло Ткаченко, 1883 р.). Здавалося б на цій імпресіоністській картині все чудово: панянка замислено читає книжку, затуляючись парасолькою від палаючого сонця, а дитина безтурботно грається на подвір’ї. Відпочинок родини в цей день може зруйнувати лише одне — на передньому плані припаркувалося десяток автівок, для яких на картині точно немає місця. Корупційні схеми часто вибудовуються на незаконно споруджених автостоянках. Кошти з них можуть йти не до місцевих бюджетів, а на рахунки приватних компаній та в кишені чиновникам. Це призводить до запаркованих вщерть вулиць без простору для жителів міста.

Інша має назву «Музиканти втомилися чекати відремонтованої електрички» (оригінал — «Музиканти», автор Григорій Світлицький, 1912 р.). На полотні можна побачити стомлених вуличних музикантів біля залізничної колії. Один із них сидить на лавці, понуро опустивши голову, а другий — з докором дивиться просто в камеру. Вони обоє ніби розуміють, що так і не потраплять додому, адже електричка, на яку вони чекали, зламана. Сотні мільйонів гривень щороку витрачають українські залізниці внаслідок непрозорих закупівель за завищеними цінами. Як результат — неналежний стан залізничного транспорту, полотна та інфраструктури.

Ще одне полотно проєкту — «Пором на Дніпрі, куди вже не зможуть потрапити пасажири» (оригінал — «Пором на Дніпрі», автор Сергій Світославський, 1891 р.). На ньому у стилі реалізму зображена типова сцена ХІХ століття. Чудовий Дніпро у тиху погоду, ледь захмарене небо і пором, що везе людей з худобою. Втім, якщо придивитися стає зрозуміло, що на берег вони не зійдуть, адже там незаконно встановили паркан. Багато українських водойм недоступні для громадян у результаті незаконної їхньої передачі у приватні руки. Такі ситуації спостерігаються на озерах Карпат, пляжних зонах Одеси. Внаслідок корупційних зловживань громадяни обмежені в доступові до відпочинкових та рекреаційних зон українських водойм. Приміром, у столичному Гідропарку незаконно був споруджений паркан довжиною понад 100 метрів. Цей паркан повністю перекривав пляжну зону та заходив у воду на понад 4 метри, через що обійти його було просто неможливо. На щастя його врешті демонтували.

Поруч робота «Козаки в степу. Перед лицем незаконної забудови» (оригінал — «Козаки в степу», автор Сергій Васильківський, близько 1890 р.). На полотні козаки, що мали опинитися серед вільного безкрайого степу, зіткнулися з дивною перешкодою. Неоковирний хмарочос аж ніяк не вписується в пасторальний пейзаж ХІХ століття. Але для наших днів це звична справа. Часто під незаконну забудову у приватні руки переходять особливо цінні землі: території університетів та дослідних полів, лісосмуги та міські парки.

І завершує проєкт картина «У буковому лісі після видобутку бурштину» (оригінал — «У буковому лісі», автор Володимир Орловський, 1881 р.). Колись цей ліс був такий густий, що сонячні промені ледь-ледь проникали крізь його розлогі крони. Аж доки тут не почався незаконний видобуток бурштину, через який від густих нетрів лишилися тільки поодинокі пеньки. В Україні це болюча проблема: величезні масиви лісів у Рівненській, Волинській та Житомирській областях вже спустошені.