Неможливе заради кохання

Національна опера України запросить всіх шанувальників балету 30 січня на оновлену виставу «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Балет на музику Євгена Станковича, що спершу мав назву «Ніч перед Різдвом», поставив у 1993 році Віктор Литвинов. В його основу була покладена однойменна повість Миколи Гоголя, яку свого часу використали для своїх опер Петро Чайковський («Черевички»), Микола Римський-Корсаков («Ніч перед Різдвом») та Микола Лисенко («Різдвяна ніч»). У жовтні 2015 року після більш ніж чотирирічної перерви балет знову повернувся на сцену театру вже під назвою «Вечори на хуторі біля Диканьки».

За словами балетмейстера-постановника вистави, творча група вирішила змінити назву балету аби позбавитися «часової прив’язки» через її зимове забарвлення. І от зараз після дворічної паузи в показах, що дала авторам можливість переглянути та оновити костюми, декорації, відшліфувати хореографію, глядачі знову мають нагоду поринути у світ фантасмагорії.

— За ті 55 років, що я працюю в цьому театрі колектив Національної опери України дуже змінився, — розповідає балетмейстер-постановник Віктор Литвинов. — І сьогодні для когось театр це просто робота, для інших — храм, а ще для когось — сенс усього життя. Перша прем’єра цього балету відбувалася майже 30 років тому. На той час це було щось надзвичайне. Вважаю, що це була найкраща робота художниці-постановниці Марії Левитської. На один з перших показів завітали гості з Франції, вони були в захопленні від побаченого.

Змінюються покоління виконавців. Адже вік артистів балету короткий. Отож, в оновлені версії переважно будуть нові актори, оновлений оркестр, а найголовніше — нові глядачі. Про нас писатимуть нові журналісти та театральні критики. Тож гриф «поновлення», під яким вистава знову з’являється в репертуарі нашого театру, цілком справедливий.

Натомість сценографічне рішення ми практично не змінювали. Костюми подібні до попередніх. Маємо надію, що оновлена версія балету сподобається українському глядачеві.

Сьогодні світ активно змінюється, все впевненіше у наше життя входять інтернет та інші новітні технології. Думаю, що в перспективі ми зможемо їх використовувати, аби онлайн наш балет могли бачити не лише в Україні, але й усьому світі…

Диригентом постановником вистави був Аллін Валасенко. На превеликий жаль наприкінці минулого року маестро не стало (диригент поновлення Віктор Олійник). Свого часу Аллін Власенко розповідав: «Євген Станкович один з найвидатніших композиторів нашого часу, і саме цей балет він вважає одним із кращих своїх творів. Володіючи всіма досягненнями музики ХХ-ХХІ століть (а це зовсім інші прийоми, ніж ті, що використовувались у класичній музиці ХVІ-ХІХ століть), композитор віднайшов адекватні та разом з тим нестандартні музичні засоби у вирішенні образів. Драматургія цього спектаклю так само потребує нестандартного мислення і в музиці, і в хореографії, і в сценографії. Під таку музику поставити традиційний балет неможливо. Це має бути фантасмагорія».

— Балет «Вечори на хуторі біля Диканьки» на музику Євгена Станковича — це великий успіх Віктора Литвинова, який створив справжній яскравий балет з яскраво вираженими характерами, незвичайним прочитанням сюжету, приголомшливими комедійними та ліричними сценами, — наголошує художниця-постановниця Марія Левитська. — Власне — це один із кращих балетів, в якому поєднані глибокі знання фольклору та класичного танцю. Дуже люблю саме цей балет — це моя гордість, одна й найулюбленіших постановок.

— Ми підготували чудове поновлення балету «Вечори на хуторі біля Диканьки», який сьогодні вже можна вважати українською класикою, — переконаний виконавець ролі Вакули, заслужений артист України Ярослав Ткачук. — Кожне нове поновлення — це практично повноцінна прем’єра, що приносить нові емоції, нові відчуття. Для артиста це дуже важливо.

Мій герой — простий хлопець, який закохався у дуже гарну дівчину. Аби завоювати серце цієї дівчини, він робить неможливе — дістає черевички у цариці. Якщо людини по-справжньому закохана, то вона здатна творити дива.

Танцював у цій виставі ще до поновлення. Мені подобається, що це український матеріал. А танцювати рідне завжди приємніше і, я б сказав, навіть легше.

— Виконую роль Оксани вже у третьому поновленні, — зізнається заслужена артистка України Тетяна Льозова. — Щаслива, що серед моїх ролей з’явився образ вередливої красунечки, яка забажала неможливого від свого коханого. Для неї важливо, аби Вакула повернувся живий і здоровий, а черевички від цариці насправді і не були потрібні. Головне — що тепер вони з коханим разом.

Подобається працювати з балетмейстером-постановником Віктором Литвиновим, який постійно щось змінює, привносить нове. Кожного разу вистава живе своїм життям і завжди можна зіграти свою партію по-різному. Виходимо на сцену заради глядача, заради тих емоцій, які він передає нам через оркестрову яму. Ми їх відчуваємо. А вдячні оплески наприкінці вистави — найбільша нагорода для кожного виконавця…

Також про свої ролі розповіли Олена Карандєєва (Солоха), Юлія Москаленко (Цариця), Олексій Потьомкін (Князь Потьомкін) та Даниїл Силкін (Чорт). А на глядачів чекала видовищна вистава, багата на народні звичаї та гумор. Поряд із картинами сільської різдвяної ночі з її співом та веселощами на сцені можна побачити фантастичні образи нечистої сили та небесних зірок.

Фото надані театром.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».