І знову про кохання

На малій сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра відомий режисер, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка Дмитро Богомазов нещодавно здійснив сценічне прочитання відомої комедії Вільяма Шекспіра «12-та ніч, або Що захочете».

І знову про кохання

Режисер вже давно мав плани поставити цю п’єсу. За основу взяв новий сучасний переклад українською мовою, здійснений Юрієм Андруховичем. До речі, Дмитро Богомазов вже вдруге використовує переклади Шекспіра Ю. Андруховича. А його постановка «Гамлета» в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Василька була відзначена Шевченківською премією. Це спільна режисерська робота із заслуженим артистом України, актором Київського театру драми і комедії Андрія Самініним. А виконавці — студенти Дмитра Богомазова та Андрія Самініна, які навчаються у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення.

Підготовча робота тривала протягом двох років. Спочатку почали роботи уривки, потім одну дію. Оскільки у студентів виходило досить добре, то вирішили здійснити постановку всієї вистави. Адже дуже важливо, щоб виставу побачив глядач. Ідею підтримав художній керівник театру, народний артист України Едуард Митницький.

У цій пустотливій і кумедній історії з веселими розіграшами і зухвалими витівками, всі мріють про кохання. Але, як це часто буває, пристрасно закохуються зовсім не в того, хто готовий відповісти взаємністю. Низки інтриг та перевдягань, відвертих зізнань та безглуздих дуелей врешті завершуються найнесподіванішим чином — перед коханням руйнуються всі перепони, а рідні, що здавалося втрачені назавжди, несподівано знаходяться.

Всі події цієї відомої шекспірівської комедії відбуваються в казковій країні Іллірії, поблизу морського берега. Основна ідея «дванадцятої ночі» розкривається видатним драматургом через одвічну тему кохання і складається в цінності людини, самої по собі, без урахування її становища або багатства. На першому місці стоїть її душа і моральні якості.

Гра студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення Макара Тихомира (Орсіно, князь Іллірійський), Марії Заниборщ (Віола, юна жінка з Массаліни), Анастасії Пустовіт (Ольвія, графиня з Іллірії), Христини Люби (Марія, покоївка Олівії), Олександра Рудинського (пан Тобіас Риг, дядько Олівії), Павла Шпегуна (друг пана Тобіоса) та інших юних виконавців приємно вражає своєю щирістю. Можливо молодим акторам ще бракує досвіду, але напевне він прийде з роками. Сама ж вистава поступово набирає обертів і здобуває все більшу прихильність серед глядачів.

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання

І знову про кохання
І знову про кохання