Ювілей великого Маестро

Його голос та талант підкорили найвищі вершини світової слави — Міланський театр «Ла Скала», де він стажувався у 1963−65 роках; Нью-Йоркський «Метрополітан Опера», де був першим українцем, який вийшов на сцену цього театру; далі — найбільший оперний театр під відкритим небом «Арена-ді-Верона». Але, незважаючи на світове визнання, тріумфальний успіх, який завжди супроводжував його виступи Анатолій Солов’яненко залишався відданим і вірним сином України!

Де б Солов’яненко не виступав з концертами, він неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні. «Виконуючи народну пісню з естради, — казав митець, — я пропагую її, хочу повернути до неї увагу людей, і поки вистачить сил, я не відступлюся від цього завдання. Українську пісню чудово розуміють в усьому світі. У кожного народу пісня відображає ті ж почуття, що й у нас — любов до Батьківщини, до дівчини, до матері, до природи… Недарма кажуть, що пісня не має кордонів».

А ось що говорив Генеральний директор найпрестижнішого оперного театру світу «Метрополітан Опера» Пітер Гелб: «Наш театр пишається видатними українськими артистами, які відіграли визначну роль в його історії, як провідного оперного театру світу. Ми віддаємо данину великому українському тенору Анатолію Солов’яненку, який дебютував у МЕТ у 1977 році, виконавши головні партії — італійського співака у «Кавалері троянд» та Турідду у «Сільській честі». Критик газети «Нью-Йорк Таймс» написав про дебют Солов’яненка «Красивий, стрункий чоловік співав з величезним емоційним переконанням, винятково наповненим красивим голосом». Це не випадковість — його прізвище перекладається як «соловей». Іноді критики бувають праві.

Солов’яненко народився у маленькому шахтарському поселенні у передмісті Донецька. Його батько був шахтарем, і тільки згодом, коли він вивчав інженерію у Донецькому політехнічному інституті, розкрився вокальний хист. Все інше — це історія. Він став великим українським тенором! Анатолію Солов’яненку судилося стати одним з найвидатніших співаків у Метрополітан Опера… На жаль, через вторгнення СРСР до Афганістану, радянське керівництво заборонило йому виїзд до США, для подальшої участі у виставах МЕТ. Це стало великою втратою для нашої авдиторії, але ми пам’ятаємо його незабутні виступи протягом двох сезонів".

Напередодні концерту представники ЗМІ мали можливість поспілкуватися з тим людьми, хто близько знав маестро.

— Прекрасного, що цього вечора звучать саме улюблені твори Анатолія Солов’яненка, — зазначила вдова співака Світлана СОЛОВ’ЯНЕНКО. — Вони визнані світом, і сьогодні надзвичайно зворушує, що їх виконує плеяда талановитих артистів. Передчуваю, що цього вечора буде прекрасний концерт, відчуваю настрій, який сьогодні панує в театрі.

Анатолій Слов’яненко завжди перед концертами був сконцентрований, завжди у хорошій формі. Аби показати себе найкраще у виставі чи концерті, кожного разу готувався до них заздалегідь. Були видно, що він переживає не лише внутрішнє, але й зовнішнє хвилювання. Адже постійно складав іспит перед глядачем.

Анатолій Борисович не мав часу на святкування днів народжень. Виняток лише його 50-річчя. Тоді до нас кілька днів приходили його друзі. А в усі інші роки він відзначав його на сцені.

Все, що було в його репертуарі він виконував надзвичайно щиро. Ми відчували, що він живе цими образами. Який би твір він не виконував, у ці хвилини це була його найулюбленіша партія.

Анатолій Анатолійович Солов’яненко — прекрасний син свого батька. Ми знайшли розробку опери «Лючія ді Ламмемур», яку він зробив в 11 років. Через багато років саме ця опера стала його першою режисерською роботою. Коли буваю на виставах і концертах сина, то відчуваю, скільки він вкладає в них своєї душі і серця, розуміння і фаху. У мене два сини. Вони дуже різні, але обоє прекрасні. Щодня відчуваю їхню любов та увагу.

— Концерти, які відбуваються з нагоди ювілеїв Анатолія Борисовича Солов’яненка завжди особливі, — наголосив диригент-постановник концерту, народний артист України Микола ДЯДЮРА. — Для мене цей вечір особливий. Так вийшло, що я був диригентом на його останньому концерті, що відбувся у Національній філармонії України у червні 1999 року, а в липні він пішов від нас.

Кожен, хто сьогодні виходитиме на сцену, намагатиметься показати найкраще, що є в його репертуарі. Адже коли говорять «Анатолій Борисович Солов’яненко!», то кожен артист намагається робити все краще, ніж робив до цього…

Бурхливі оплески вдячної публіки цього вечора отримали симфонічний оркестр, хор театру, його провідні артисти Оксана Крамарєва, Дмитро Кузьмін, Ксенія Бархітдінова-Кравчук, Михайло Кіршев, Олександр Востряков, Ірина Петрова, Андрій Маслаков, Тамара Калінкіна, Сергій Магера, Анжеліна Швачка та інші, які виконали уривки з опер П. Масканьї, Г. Доніцетті, Ш. Гуно, Дж. Верді, Л. Деліба, Дж. Пуччіні, Дж. Россіні, Ж. Оффенбаха

Також під час концерту транслювалося відео з виступів Анатолія Солов’яненка на сценах різних театрів світу. А завершилося музично-пісенне свято показом арії «Владико неба і землі» з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у виконанні Маестро.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».

Фото надані театром