Херсонський театр в Києві

— Цього дня у 1889 році відрився Театр Куліша, — зазначила Лариса КАДИРОВА. — Хочу привітати Генерального директора театру, народного артистка України Олександра Книгу. Це людина неспокійної душі, людина, яка ніколи не сходить зі шляху пізнання, яка допомагає своїм близьким, а також близьким своїх близьких. Тобто — всім! Ця людина не топче землю, а любить її. Їсть хліб з цієї землі. Бачить зорі на небі і чує моральний закон у собі.

Вистава народилася у 2015 році. За цей час моя Юстина змінилася. Вона стала глибшою, мудрішою. Часто грала цю виставу за кордоном і зажди українською мовою. Під час показу у Португалії підійшов режисер і сказав, аби виключили рядок з перекладом, бо люди й так розуміли, що я хочу сказати.

— Цього дня ми завжди відкривали у Херсоні театральний сезон, — розповів Олександр КНИГА. — У нас була традиція — червона доріжка, жінки у красивих сукнях, грав оркестр. А кожну пору року змінювали оформлення фойє. Це дуже подобалося херсонцям.

Сьогодні ми, актори театру, на жаль знаходимося по всьому світові — починаючи від Америки і закінчуючи Україною. Але незважаючи ні на що ми працюємо. Культурний фронт — серйозний фронт. Частка нашого театру залишилася в українському Херсоні, який не скорився агресору. Ми витратили багато років на те, аби Херсон дійсно став українським. І саме це робив Херсонський український музично-драматичний театр імені Миколи Куліша. Допоки не можемо зібрати докупи весь колектив, але вже відкрили наш сезон у Полтаві виставою «Коло Херсон».

Також провели фестиваль «Мельпомена Таврії». Це був один з найбільших українських театральних фестивалів, який називали «український авіньйон». Були роки, коли у Херсоні ні 10 днів побували 65 театрів з 15 країн світу. Вистави відбувалися всюди — на відкритих сценічних майданчиках, на вулиці, лісовому театрі. Весь Херсон перетворювався на величезний театральний майданчик.

Зараз працюємо в Києві. Зіграли виставу «Кицька на спогад по темі» в приміщенні Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Йде робота над новою виставою «Залишатись не можу». Це вистава про херсонців, які не змогли виїхати.

Не превеликий жаль є нас і коллаборанти. На щастя їх не багато. З 250 працівників театру лише 20 пішло співпрацювати у так званий «русскій театр». Боляче, що одна з них народна артистка України, яка отримала це звання наприкінці минулого року. Але в цей театр так і не можуть набрати штат, а ми працюємо всупереч всьому. Доводимо, що ми є український Херсон і нас не зламати. Незважаючи ні на що ми готуємо гастролі, якими поїдемо Україною.

У нас сьогодні незвичне відкриття театрального сезону. Показуємо виставу «Не плачте за мною ніколи» за твором Марії Матіос. Цю виставу поставив головний режисер нашого театру Сергій Павлюк. Потім ця вистава була на Міжнародному фестивалі жіночих моновистав «Марія» і ми залишили її в Театрі Франка, де донедавна працювала Лариса Кадирова. Цю виставу тепло приймали у різних країнах від Вірменії до Прибалтики і Португалії. А сьогодні вона повертається до рідного Херсонського театру.

До речі, Сергій Павлюк довгий час залишався в Херсоні, став лідером протестного руху. Зумів вирватися зі своєю родиною. Устиг поставити вистави у Миколаєві та Києві, зараз працює в Кропивницькому.

Бойовий дух ми не втратили. Знаємо, що Херсон це Україна і ніколи не буде утворенням іншої держави. Ми обов’язково повернемося додому і зіграємо вистави у рідному Херсонському академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша. З радістю запросимо до нас киян і всіх тих друзів, які допомогли нам у той час, коли ми вимушені були залишити свої домівки.

Фото Едуарда МЕЖУЛА