У ритмі вальсу

Цього вечора у стінах Національної філармонії лунала чарівна музика у виконанні прекрасного колективу. А звучав з головної концертної сцени країни його величність вальс — один з найрозповсюдженіших і один з найдемократичніших жанрів. Колись його танцювали всюди. Нині він більше відноситься до жанру ретро. Втім, у музичній культурі навколо нас вальс звучить завжди: з естрадних концертів, з опери, з кінофільмів, театральних постановок. А цього зимового вечора — зі сцени Національної філармонії України.

У виконанні Національного академічного духового оркестру України прозвучали не лише найвідоміші вальси Йозефа та Йоганна Штраусів, а й вальси українських композиторів — Жанни Колодуб, Ігоря Шамо, Бориса Лятошинського, Миколи Лисенка. Вальс розширив свій вплив на всю планету, а разом з талановитими виконавцями українські глядачі під час цього концерту змогли зануритися в його прекрасний, неповторний світ.

Розпочали концерт з музичної перлини вальсу «На чарівному блакитному Дунаї» Йоганна Штрауса (сина). Далі прозвучав вальс Л. Ардіті «Поцілунок», який разом з Національним академічним духовим оркестром України подарувала публіці заслужена артистка України, незрівнянна Єлизавета Ліпітюк (сопрано). Продовжили програму Вальс «Delirien» Йозефа Штрауса, вальс Джульєтти з опери Шарля Гуно «Ромео і Джульєтта» та вальс «Троянди з півдня» Йоганна Штрауса (сина).

Після цього естафету перейняли твори українських композиторів. Багато хто по новому для себе відкрив вальс з кінофільму «Тарас Шевченко» Бориса Лятошинського, вальс на музику Ігоря Шамо та вірші Бориса Палійчука «Де ти тепер (Місто спить)» та «Вальс» Жанни Колодуб.

Як зазначив ведучий концерту Олександр Рудько, ми сьогодні живемо в непростий час. І за те, що маємо можливість зібратися у красивому залі, послухати прекрасну музику, маємо завдячувати конкретним людям, котрі зараз боронять нашу землю. Кожної хвилини, кожної секунди, кожен на своєму місці. Але слід пам’ятати й тих, хто віддав своє життя і вже ніколи не прийде на такі концерти. Ми безмежно вдячні нашим героям і ця вдячність буде з нами до кінця наших днів. Наступним твором, присвячений всім полеглим за свободу, став «Сумний вальс» Яна Сібеліуса. А завершився концерт чудовою українською музикою — вальсом Миколи Лисенка «Розлука».

Життя триває. Нам потрібно жити та наближати Перемогу. І, як радять психологи, потрібно планувати. Серед таких планів може бути похід на наступний концерт Національного академічного духового оркестру України. 8 лютого звучатиме абсолютно інша музика. Це буде кіноконцерт.