«Летюча миша» заговорила українською

— Генеральний директор-художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський прагне, щоб кожна вистава йшла в оригінальній версії нашого театру, — розповідає перекладачка Яна Іваницька. — Він любить, щоб слово було пов’язано дією, щоб це була милозвучна українська мова, яку приємно чути зі сцени.

«Летюча миша» — мій двадцятий переклад для театру. Хотілося б зазначити, що в оперети дуже хороше лібрето. У деяких постановках доводиться щось змінювати, доповнювати або скорочувати. Нерідко були досить примітивними радянські переробки оперет. А тут майже все ідеально.

У нашому театрі оперета в останній редакції вже йде майже двадцять років. У перспективі Богдан Струтинський хоче робити нову версію. А зараз стояло завдання наблизити український текст саме до цієї постановки. Актори вивчили його досить швидко. І по суті грають оперету в тій самій постановці, тільки тепер вже українською мовою.

Чесно кажучи, я сама була вражена. Адже перевчати значно складніше, ніж вчити з нуля. Пам'ять вибиває те, що співано роками. Вона може просто видати текст на автоматі. Ми всі дуже непокоїлися перед першими показами. Але таке враження, що весь час цю оперету грають і співають саме українською мовою. Я дуже задоволена.

У процесі роботи над перекладом надзвичайно важливо працювати у тандемі з режисером і диригентом. Спочатку перекладаю текст, як я його бачу. Богдан Струтинський робить свої корегування, бо він як режисер відчуває слово, що йому потрібне. Іноді додає якісь вставні монологи, або прагне знайти влучну метафору, яка, можливо, навіть відрізняється від оригіналу. Або добирає якесь влучне українське слово. Можна сказати, що це ювелірна робота.

А з головним диригентом театру Сергієм Дідком вже йдемо по вокальній техніці. Текст має бути зручним для вокалістів. Прагнемо, аби, настільки це можливо, все складалося ідеально. Обговорюємо текст і з акторами. Буває й вони вносять свої пропозиції. Але дуже важливо, щоб ці пропозиції співпадали з загальною концепцією постановки.

Вважаю, що сьогодні створити щось нове, вийти на сцену і грати — це справжній подвиг. Нині всі ми перебуваємо у дуже важкому стані, живемо в постійному стресі, всім складно. Але актори і всі люди, які причетні до театру мають через це переступити, зібратися, вийти на сцену і дарувати глядачам свято. А те, що у них на думці, не повинно стосуватися публіки.

До першого показу оновленої постановки через постійні повітряні тривоги не було жодного повного прогону вистави. Вперше від початку до кінця зіграли її при публіці. Низький уклін всім і дяка. Дуже задоволена тим високим рівнем, який побачила.

Як я вже зазначила вище, це моя двадцята робота як перекладачки. А почалося все 2014 року. Тоді готували «Труфальдіно із Бергамо». Український текст робив диригент Сергій Дідок. Як відомо, театр працює по конкретних датах. У Сергія було багато паралельної роботи і він просто не встигав вчасно зробити цей переклад. До мене звернувся очільник театру Богдан Струтинський. Він знав, що я займаюся літературною творчістю, до того ж маю вищу музичну освіту. Запропонував мені перекласти другу дію. Відтоді все й почалося.

Всі ці роботи мені дуже близькі. Насамперед хотілося б згадати дуже відомий твір «У джазі тільки дівчата». Його дуже любить публіка. Я завжди з задоволенням ходжу на цю виставу. Загалом мені дуже пощастило, адже Богдан Дмитрович обирає до репертуару найкращі перлини. Крім «Летючої миші» перекладала оперети «Маріца», «Баядера», зараз на черзі — «Сільва». Тобто, такий матеріал, про який можна тільки мріяти. Серед мюзиклів дуже люблю «Скрипаля на даху». Ще у нас йдуть драматичні вистави. Зокрема за творами Габріеля Гарсіа Маркеса. У цього письменника можна багато чому повчитися. Крайньою прем’єрою була вистава «Квартет» за п’єсою англійського драматурга Рональда Харвуда.

Зараз паралельно ведеться робота над трьома перекладами. А прем’єра нового мюзиклу запланована на листопад. Думаю, що глядачі будуть задоволені.

Також ми попросили поділитися своїми враженнями виконавців головних ролей:

Сергій Авдєєв, народний артист України, виконавець роль Генріха:

«Вперше зіграв цю роль приблизно сімнадцять років тому. Це одна з моїх перших ролей у Національній опереті України. Перед цим у «Летючій миші» співав князя Орловського. Історія мого героя комедійна, весела, але, по великому рахунку нереальна, так в житті не буває. Оперета «Летюча миша» це гумор та дружня іронія в супроводі фантастичної музики Штрауса. Ось саме за це глядач і любить так палко цю виставу. Взагалі вважаю, що якщо людина не сприймає іронію, вона підозріла. Тому мені Генріх дуже близький персонаж, а роль — одна з найулюбленіших. Кожного разу намагаюся знайти у ній щось нове.

Так добре вивчив цю партію, що якби мене розбудили пізно вночі, то міг би без репетиції її зіграти. Але перехід на українську мову вимагав певних зусиль. Під час виконання музичних номерів складнощі полягали в тому, що змінювалися акценти і голосні. Деякі місця довелося вчити по-новому.

Попри це мені було приємно це робити, бо українська мова внесла новий колорит у цю роль. Деякі епізоди виграли від української, я б сказав, що стали «смачнішими».

Зізнаюся, що під час першого показу від хвилювання два переклади (український та російський) в деяких моментах йшли паралельно. Думаю, що глядачі це помітили. Але друга вистава вже гралася набагато легше. Вірю, що наступні покази виходитиме ще краще. І зазвучить «Летюча миша» літературною українською солов’їною!

За час війни увівся на роль князя Вано Пантіашвілі у виставі «Ханума». Олександр Кравченко, який раніше виконував цю роль, на жаль помер. Довелося робити термінове введення. Робота була напружена, але образ князя дуже цікавий, продовжую над ним працювати. Ще один ввід — роль Богдана Хмельницького у «Марусі Чурай». Крім цього продовжую грати у «Маріці», «Кавовій кантаті», «Скрипалю на даху» та інших виставах і концертах нашого театру".

Олена Арбузова, заслужена артистка України, виконавиця ролі Розалінди:

«На підготовку вистави українською мовою було обмаль часу. Не одне десятиліття в різних постановках вистава йшла російською мовою. Всі мізансцени залишилися з минулої постановки, а новий переклад був підлаштований під нашу гру. Особисто я грала у цій виставі біля трьох років. А мої колеги мали стаж робити у „Летючій миші“ російською мовою по вісімнадцять років. Досить складний музичний матеріал, який було непросто перевчити. Оскільки м’язкова пам'ять у співаків дуже вибаглива. Особисто для мене було великим святом виконувати класичну оперету у Національній опереті України. Радію, що в нашому репертуарі є класика і люди хочуть її чути».

Арсен Курбанов, заслужений артист України, виконавець ролі Фалька:

«Вже більше року в наші країні триває війна. Всі ми сконцентровані на одному — чекаємо Перемоги. Але, водночас, віддаляємося один від одного і замикаємося в собі. А такі вистави як «Летюча миша» розтоплюють наші серця. Вони дуже важливі у такий складний для всієї держави і кожного українця час. Попри всі проблеми сьогодення люди починають усміхатися.

Для мене ці покази стали прем’єрними. Раніше роль Фалька виконував Сергій Яцук, який нині у лавах Збройних Сил України і ми дуже переймаємося його долею. А ще її грав досвідчений актор Микола Бутковський. Раніше тут у мене була роль адвоката Блінда. Зізнаюся, нова робота — велика відповідальність. Я не маю права зіграти гірше ніж мої колеги. Є якась планка, нижче якої не можна опускатися. Ти маєш бути на рівні.

Думаю, що деякі риси свого характеру вклав у характер героя. Я теж весела людина і Фальк близький мені за духом. По суті це відображення моєї натури. Після кожного виходу на сцену роблю аналіз і розумію, що можна було б і краще. Це стосується не тільки «Летючої миші», а кожної вистави в якій я граю. Як і кожен актор маю багато творчих планів. Думаю, що з часом глядач про них дізнається.

Хотів би подякувати Збройним Силам України, завдяки яким ми можемо щовечора виходити на сцену і робити свято для нашого глядача".

Фото з соціальних мереж.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».