Музична дипломатія Ірини Шестеренко

Народилася піаністка 29 січня 1963 року в Києві у сім’ї інтелігентів. Мама — Шестеренко Алла Іванівна — була талановитою художницею по костюмах на Київській кіностудії імені Олександра Довженка (саме нею зроблені костюми до відомих фільмів «Пропала грамота», «Захар Беркут», «Білий птах з чорною відзнакою», «Тарас Шевченко», «Богдан Зеновій Хмельницький» та ще біля 50 інших стрічок). Батько — Шестеренко Віктор Євгенович — працював у Головному управлінні Держстраху при Міністерстві фінансів (реорганізоване потім у «Оранту»). Він бездоганно володів літературною українською мовою (робив вигляд, що російську не розумів), дружив з письменниками, за це його називали «буржуазним націоналістом», проте поважали як професіонала, добровільно працював на ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Ірина з дитинства мріяла стати піаністкою. Їй надзвичайно поталанило не тільки з природними музичними даними, а й з професійними викладачами. Перша вчителька — Рамазанова Роза Шарипівна — надала їй досвід володіння технічно-піаністичними, музично-образними і концертними навичками, що згодом розвивалися під час навчання в Київській музичній школі імені Миколи Лисенка в класі заслуженої артистки України Наталії Кирилівни Толпиго-Русіної та в Київській державній консерваторії (нині НМАУ) ім. П. І. Чайковського в класі професорки, заслуженої артистки України Ліфоренко Ольги Дмитрівни.

Ще до закінчення з відзнакою фортепіанного факультету, Ірина Шестеренко почала працювати концертмейстеркою кафедри народних інструментів, а з 1991 року і викладачкою кафедри загального та спеціалізованого фортепіано вищеназваної консерваторії. У 2009 р. захистила кандидатську дисертацію зі спеціальності «музичне мистецтво» на тему: «Творчість Віталія Кирейка в аспекті біографічних досліджень». Згодом отримала звання доцента кафедри загального та спеціалізованого фортепіано консерваторії. А з 2019-го працює на посаді професора цієї ж кафедри.

Протягом усього творчого життя пані Ірина поєднує концертну, наукову та педагогічну діяльності, показуючи приклад високопрофесійного служіння українському мистецтву. Серед її випускників — плеяда талановитих митців, які працюють як в Україні, так і за кордоном.

За кілька десятиліть концертної діяльності нею було зіграно біля 2000 концертів (сольно та з різними солістами та ансамблями) на багатьох сценах України та інших країн Європи з концертними програмами, що охоплюють твори як українських, так і зарубіжних композиторів різноманітних форм, жанрів та епох.

Плідною була співпраця І. Шестеренко з народними артистами України: Валентиною Антонюк, Ігорем Борком, Олександром Василенком, Іриною Даць, Людмилою Ларіковою, Романом Майбородою, Фемієм Мустафаєвим, Оксаною Нестеренко, Леонідом Сандуленком, Валентиною Степовою; заслуженими діячами мистецтв України Миколою Сікорою, Михайлом Кірішевим, Петром і Павлом Приймаками, Андрієм Маслаковим, а також Інною Андріяш, Сергієм Возіяном, Леонідом Гуком, Сергієм Скубаком, Валентиною Семеновою та ін.

Серед відомих солістів-інструменталістів з піаністкою співпрацювали: Дейл Андервуд (саксофон, США), Ернст Вольф (кларнет, Швейцарія), виконавці на академічних народних інструментах: заслужений артист України Юрій Алексик (балалайка), народний артист Георгій Агратіна та заслужені артисти України Андрій Войчук (цимбали) та Володимир Левицький (домра), біля 100 інструменталістів, серед яких заслужені артисти України Микола Кононов (гобой), Мирослава Которович (скрипка), Олександр Погорєлов (альт), а також Олена Муржа (балалайка), Галина Тимах (флейта), скрипалі Артем Дзегановський, Костянтин Цепков, Ірина Загорна, Інна Чкан, віолончелістка Віра Корнілова та багато інших.

Вперше в історії музикознавства ґрунтовно досліджуючи творчість композитора-корифея Віталія Кирейка, Ірина Шестеренко стала також першою інтерпретаторкою його фортепіанних, вокальних та інструментальних творів (як концертмейстер).

Піаністці присвячені фортепіанні твори Віталія Кирейка, записані нею до Фонду Українського радіо, а саме: «Симфонічні варіації» для фортепіано з оркестром, Сонати №№ 6, 8, 10, 11, 12, 13, «Елегія», «Вальс-багатель» та «Вальс-фантазія». Фортепіанна спадщина В. Кирейка (в тому числі «Фантазія» для фортепіано і струнного оркестру), як і вокальні й інструментальні твори, були виконані на фестивалях сучасної музики «КиївМузикФест», «Прем'єри сезону» та в щорічних концертах з творів митця, організованих піаністкою.

В її супроводі до фонду Українського радіо були записані й інші твори Віталія Кирейка: «10 пісень з Полтавщини» (разом з Валентиною Антонюк), Соната для скрипки та фортепіано (з Артемом Дзегановським), «Новелета» для флейти та фортепіано (з Галиною Тимах) та романси (з Миколою Сікорою).

Ювілейний творчий вечір Ірини Шестеренко «Із скарбниці української музичної класики» відбувся на підтримку Збройних Сил України та Національної Гвардії України. На нього запросили українських військових. У програмі концерту прозвучали фортепіанні і вокальні твори Миколи Лисенка, Віталія Кирейка, Левка Ревуцького, Анни Гаврилець, Костянтина Данькевича, Семена Гулака-Артемовського, Михайла Жербіна, а також дуети й обробки українських народних пісень.

Разом з Іриною Шестеренко виступили народні артисти України Ігор Борко, Олександр Василенко, Оксана Нестеренко та Леонід Сандуленко. Режисеркою вечора була народна артистка України Ірина Даць, а ведучим — доктор мистецтва Олександр Співаковський. Вдячна публіка зустрічала кожен номер програми гучними оплесками, а на завершення разом з виконавцями заспівала Гімн України.

— Музика дає нам силу, яка здатна підіймати дух, — переконана Ірина Шестеренко. — З початку війни я практично не переривала своєї роботи ні на день. Дзвонила своїм студентам, ми намагалися працювати онлайн. Все це нам допомагало морально і фізично витримати всі жахи перших місяців війни. У цьому навчальному році у нас вже змішана форма навчання. Адміністрація створила всі умови, аби студенти та викладачі могли працювати і навчатися у звичному для них режимі.

Якщо говорити про концерт, то збиралася його зробити ще восени, до ювілею своєї творчої діяльності. Але через непросту обстановку, його дата кілька разів переносилася. Врешті вирішили, що краще цей концерт провести весною, коли починає оживати природа. Адже весна дає нам сили до оновлення.

Вдячна керівництву Академії за те, що дали безкоштовну нашу велику залу, задіяли для проведення концерту необхідні технічні служби. Здається, вдалося все, що планували. Свідомо програму склала винятково з творів українських композиторів. Вважаю, що сьогодні особливо актуально представляти українську класичну музику. Сподіваюсь найближчим часом викласти цей концерт на YouTube. Дуже хотілося б, аби вона зацікавила як українських, так й іноземних слухачів.

Нашу музику сьогодні мало хто знає. А якщо не виконуватимемо її ми, українці, то її й надалі не знатиме світ і вважатиме нас третьосортною нацією. Але ж у нас прекрасна культура, тільки треба активніше її популяризувати серед світової спільноти.

Планувала програму так, щоб спершу прозвучала класика, а далі — обробки жартівливих українських пісень. У всіх солістів дуже великий репертуар, є з чого вибрати. Хотілося, щоб прозвучали твори, що будуть цікаві для слухача. Також долучили музику сучасних композиторів-корифеїв — Анни Гаврилець та Віталія Кирейка. Однією з центральних під час концерту була творчість основоположника української композиторської школи Миколи Лисенка — його фортепіанні та вокальні твори.

У моєму репертуарі є твори й зарубіжних композиторів різних жанрів та епох. Але сьогодні на часі саме популяризація української класичної музики.

Зізнаюся, що дуже щаслива, що цей концерт відбувся. Всі учасники виклалися на повну і самі отримали задоволення. Мені здається, що отримали задоволення і слухачі, які були в залі. А запрошені на концерт військові зазначили, що не могли навіть уявити, яка прекрасна українська класична музика. Якби цю музику активно популяризувати з телеекранів, виховувати на ній слухача, то люди б почали більше цінувати власну національну культуру. На жаль, з величезною українською музичною спадщиною знайомі навіть не всі музиканти, не кажучи вже про пересічних громадян. Отож, тут роботи непочатий край.

Вже думаю над новою програмою, що теж включала б українську музичну класику. Якщо не ми, то хто цим буде займатися? Світ вже знає українців як хороших вояків, а ще повинен знати, що ми талановиті як музиканти-композитори, і як виконавці.

Фото Валерія СТЕПАНЯНА