У славному місті Конотопі

— Раніше я робив комедії у драматичному ключі, — зазначив Іван Уривський. — Приміром, поставив в Одесі «Принцесу Турандот», але це була більше трагедія. А «Конотопська відьма» — перша моя повноцінна комедія. Живемо у важкий час, однак захотілося поставити саме комедію. У репертуарі театру потрібні різні вистави. Воникло бажання трішки змінити себе і додати світла.

Хоча насправді комедія — річ умовна. Ми її робили не для того, аби люди сміялися заради сміху. «Конотопська відьма» — найстаріший текст української класики, який я ставив, йому майже 200 років. У Квітки-Основ'яненка багато сенсів. Це цікаво і, як на мене, потрібно. По реакції глядачів зрозумів, що ця вистава зараз на часі.

Думка поставити цю виставу виникла вже давно, коли ще працював в Одесі. Запропонував цю ідею керівництву нашого театру, вона знайшла підтримку.

Спершу у цьому творі мене зачепила тема надприродних явищ. Світ гине через засуху і герої намагаються рятувати цей світ. Напевне у такому ключі і ставив би «Конотопську відьму» три роки тому. А коли подорослішав, то побачив у цій історії багато інших сенсів — політичних, життєвих, сімейних і любовних.

Робота над виставою тривала приблизно три місяці. Це й створення декорацій, і репетиції з акторами. Григорій Квітка-Основ'яненко дуже цікавий автор зі своїм специфічним почуттям гумору. Я прагнув зберегти атмосферу його тексту. А оскільки до цього не ставив комедій, то були певні хвилювання — чи це спрацює, чи це потрібно. І візуально ця вистава значно відрізняється від моїх попередніх робіт.

У «Конотопській відьмі» багато акторів, з якими працював вперше. Це Назар Задніпровський, Олександр Ярема, Андрій Самінін. Пощастило, що ці актори спеціалізуються на жанрі комедії. Вони мені багато чого підказували. Відбувався взаємокорисний обмін досвідом. Завжди цікаво працювати з новими акторами. Щоразу намагаюся запросити до роботи над виставою когось нового. Сподіваюсь, що у наступних постановках зможу попрацювати й з іншими виконавцями. У Театрі Франка дуже потужна трупа, з якої можна робити різні речі від трагедій до комедій.

Грають у виставі й актори, з якими ми разом зробили вже не одну виставу. Це Олена Хохлаткіна, Христина Федорак, Михайло Кукуюк.

Вже мав досвід спільної роботи і з художницею Тетяною Овсійчук. У Театрі Франка ми разом ставили «Безталанну», а в Театрі на Подолі — «Камінного господаря». Для нас це було досить ризиковане сценографічне рішення — лише авансцена. На таке рішення було непросто поставити світло. Цією сценографією хотіли підкреслити акторів, бо це, насамперед, акторська вистава. Це був для нас певний виклик. Також Тетяна розробила силуети українських народних костюмів тієї доби. Вирішили їх зробити чорно-білими.

Як я вже зазначив вище, ця вистава дуже відрізняється від усіх моїх попередніх робіт. Поки що звикаю до неї. Інколи сміюся разом з театральною публікою. Це дуже цікавий досвід. Ми спробували виставу на глядачеві і зрозуміли, що вийшло, а що ні. Будемо далі її допрацьовувати, розігрувати.

Маю багато планів до постановок як у Театрі Франка, так і на інших театральних майданчиках. Серед задуманого українська та світова класика, сучасна драматургія. А от чи буду ще звертатися до жанру комедії доки не готовий сказати.

Також про роботу над виставою ми попросили розповісти акторів.

Назар Задніпровський, народний артист України, виконавець ролі Забрьохи:

«Згадую дитинство, коли вперше побачив «Конотопську відьму» у Театрі Франка. Мій батько грав у цій виставі Дем’яна Суденка. Вже потім взнав, що п’єсу за повістю Григорія Квітки-Основ'яненка спеціально для нашого театру написав Богдан Жолдак. Потім вона йшла і в інших театрах.

Зізнаюся, що ніколи не думав, що в ній зіграю. До певної міри це стало для мене несподіванкою. Репетирувати було нелегко, бо паралельно зайнятий у підготовці іншої вистави.

Вперше працював з Іваном Уривським. Це молодий, талановитий режисер, досить своєрідний. У чомусь я з ним погоджувався, у чомусь ні. Сподіваюсь, що він задоволений співпрацею зі мною. Особисто я задоволений результатом. Я з Олександром Яремою часто граємо в комедіях на сцені і в кіно, тому Іван нам довірився і це пішло на користь нашій спільній роботі. Загалом я переконаний, що в наш нелегкий час вистави повинні бути зі знаком плюс, на позитиві. Щоб був і гумор, і відьмацтво. (Усміхається).

Також вперше працював разом з Михайлом Кукуюком. Блискучий актор, дуже любить імпровізувати. Грати поруч з ним цікаво, але, зізнаюся, непросто. Думаю, що на прем’єрі ми спрацювали добре.

Ще одна виконавиця, з якої вперше граємо в одній виставі, Христина Федорак. У нас дві спільні сцени. Мав можливість подивитися на її роботу збоку. Вона справляє приємне враження. Христина молода актриса, в іншому складі у цій ролі досвідчена виконавиця Олена Хохлаткіна. Вважаю, що кожна з них прекрасно грає Явдоху Зубиху.

Лише нещодавно відбулася прем’єра «Конопської відьми», а я вже готуюсь до прем’єри ще однієї вистави — «Загнаний кінь», яка буде присвячена ювілею мого батька Олеся Задніпровського".

Христина Федорак, виконавиці ролі Зубихи:

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, зовсім не думалось про професію, не кажучи вже про комедію. Але після повернення до Києва прийшло усвідомлення, що ти продовжуєш жити. Допомогли саме глядачі, які нас активно підтримали і надихнули. Виявляється глядачам зараз це дуже потрібно — на дві-три години прийти до театру і трішки відволіктися від тієї реальності в якій ми живемо, або подивитися на неї з іншого боку. Я насамперед вдячна ЗСУ, які забезпечують нам можливість виходити на сцену.

Це моя перша нова велика роль за час повномасштабної війни. Запропонував її Іван Уривський. Була втішена такою пропозицією. Вже працювала з Іваном не раз. Зізнаюся, що дуже хотіла потрапити в цю роботу. Було несподіванкою, що моя партнерка по цій ролі в іншому складі Олена Хохлаткіна. Ми з нею зовсім різні і було цікаво, як Іван буде це використовувати.

Не дивлячись на те, які важкі часи сьогодні переживаємо, намагалися підходити до роботи з гумором. На репетиціях панувала творча атмосфера.

Моя героїня — відьма. Але я не можу сказати, що вона транслює в нашій виставі суцільне зло. Зубиха більш повчає. Цей персонаж непростий, думаю, що він змінюватиметься разом зі мною. Шукатиму в ньому щось нове. Загалом до відьом у мене ставлення нейтральне. Разом з тим переконана, що вони й сьогодні є в нашому житті, це не казки. А сама постановка про вибір людини, до якої сили тобі звернутись і повірити.

Сподіваюся, що вона відгукнеться і зачарує сучасного глядача.

За час війни мала зйомки у фільмі «Малевич» (режисерка-постановниця Дар’я Онищенко), де грала дружину художника Софію. Маю надію, що незабаром цей фільм глядачі побачать у наших кінотеатрах. Також у мене в цей час була невелика роль в українсько-французькому серіалі «Перевізниця» від каналу СТБ".

Фото з сайту театру.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».