«Щедрик» тріумфує!

«Ми вже не перший рік говоримо про видатну подію — американську прем’єру «Щедрика», яка відбулася на сцені Карнегі Гол 5 жовтня 1922 року, — зазначила авторка ідеї та концепції проєкту, засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько. — Тоді хор Кошиця за сприяння Симона Петлюри поїхав виспівувати волю України.

Ми знаємо, що концерт на сцені Карнегі Гол розпочали зі «Щедрика», але ж там звучав не тільки «Щедрик». Я подумала, що цей репертуар нам буде цікавим як з музичної, так і з концептуальної точки зору. А ще, як виявилося, й політичної точки зору важливо його відтворити.

Чому саме з політичної? Виявляється, що серед пісень, які були тоді виконані, деякі безпосередньо торкалися воєнної теми. Перший твір, який відкривав прем’єру в Карнегі Гол називався «Страшний суд». Це старовинний український кант композитора Порфирія Демуцького. Ми знайшли один екземпляр цієї пісні, якій вже більше 100 років. Твір друкувався за часів УНР, був перекладений англійською мовою під назвою «Судний день».

Те, що відбувалося у Карнегі Гол мало стати вирішальним судним днем для українського питання у світі. Тоді українська еміграція чекала, що співаки виспівають волю України на вольній землі. Лишалися сподівання на Америку, адже президент США Вудро Вілсон проголосив право націй на самовизначення. Співаки сподівалися, що вони цим концертом відкриють Україну Америці.

А ще дуже важлива українська воєнна колядка «Була вдовойка» з приспіву якої ми взяли назву концерту «Гай, Рожество!» Це маловідома колядка в аранжуванні Олександра Кошиця. У ній співається про українську матір, про вдову, яка втратили на війні своїх синів та чоловіка і вже виряджає на війну свою доньку. Ось які пісні звучали на сцені Карнегі Гол.

На сьогодні для нас це дуже актуальний матеріал — українські різдвяні бойові колядки, з якими хор Олександра Кошиця тоді виступав у Нью-Йорку. У них йшлося про боротьбу за незалежність. Коли почали працювати, то побачили настільки ці пісні насправді суголосні у контексті нашої війни з росією, у контексті боротьби за нашу культурну та політичну незалежність.

Такі проєкти добре було б робити місяцями, можливо, навіть протягом року. Але ми розуміємо, що такі справи сьогодні робляться інтенсивно. Сама ідея з’явилася приблизно два місяці тому. А хору на репетиції було теж не багато часу — лише декілька тижнів. Якщо ж врахувати повітряні тривоги, обстріли, то насправді це були лише дні.

Моя велика вдячність Академічній хоровій капелі Українського радіо, диригентці Юлія Ткач, що вони зголосилися вивчити і виконати цей матеріал. Сподіваюся, що ми з цим хором зможемо відтворити і записати до фондів радіо, фонду сучасної України весь репертуар американських гастролей.

Під час концерту виконуємо тільки 12 пісень з того турне. А всього їх було 80. Це наш бойовий репертуар, багато прекрасних українських пісень — колядок, щедрівок, кантів. Власне — це обличчя України.

Матеріали шукали у фондах Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського. Диригентка Юлія Ткач слухала записи хору Олександра Кошиця, відчула їхню енергетику, їхній спів. Але, напевне, додала у сучасне виконання свого характеру".

Отож, уперше через 100 років на українській сцені було відтворено репертуар прем’єрного концерту Українського Національного Хору під орудою диригента Олександра Кошиця в Карнегі Гол, який пройшов з тріумфом у Нью-Йорку 5 жовтня 1922 року, а також виконано хіти гастролей цього хору країнами Північної й Південної Америки у 1923−1924 роках.

Торік на честь 100-річчя північноамериканської прем’єри «Щедрика» в Карнегі Гол відбувся ювілейний концерт «Notes From Ukraine». Цьогоріч відзначаємо 100-річчя південноамериканської прем’єри «Щедрика». Адже після тріумфу у Нью-Йорку хор Олександра Кошиця дав упродовж 1923−1924 років ще сотні концертів у Мексиці, Аргентині, Уругваї, Бразилії та на Кубі. Продовживши і там піснею голосити ідею української свободи.

«Співай, поневолена Україно! — писав 23 вересня 1923 року після прем’єри „Щедрика“ у Ріо-де-Женайро відомий критик Енріке Коельйо Нетто. — Рознось по світу голоси синів твоїх. Можливо так отримаєш від душ, які ти причащаєш те, чого не здобули сльози твоїх жінок і кров твоїх героїв. Співай, щоб дали тобі Волю! Прийде Весна, якої ти чекаєш!»

Сьогодні Україна знову бореться за незалежність. І знову, як і 100 років тому, сподіваємося на якнайшвидший прихід переможної Весни. Під час концерту «Гай, Рожество!» Академічна хорова капела Українського радіо під орудою диригентки Юлії Ткач відтворила репертуар американських гастролей капели Олександра Кошиця, яким хористи сподівалися «на вольній землі Вашингтона виспівати Волю Україні». Прозвучали, зокрема, пісні Першого відділу прем’єрного концерту хору Олександра Кошиця в Карнегі Гол, який завершувався виконанням «Щедрика» Миколи Леонтовича. Було виконано колискову композитора Василя Барвінського «Ой, ходить сон» в обробці Олександра Кошиця, що вразила тоді не лише нью-йоркську публіку, але, разом зі «Щедриком», стала перлиною заокеанських гастролей хору. Були виконані також інші хіти турне капели Олександра Кошиця країнами Північної та Південної Америки у 1923−1924 роках: давні українські канти, колядки, щедрівки, веснянки, коломийки та народні пісні в обробці композиторів Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Олександра Кошиця, Кирила Стеценка, Василя Ступницького. Сьогодні вони рідко звучать на світовій чи навіть українській сцені, хоч саме цим репертуаром славетний український хор відкрив Україну Америці понад 100 років тому.

Як загадувала пані Тіна всього на концерті «Гай, Рожество!» було відтворено 12 українських пісень з репертуару американських гастролей хору Олександра Кошиця, хоча в буклетах співаків налічувалося 80 різножанрових українських творів. Важливо їх сьогодні повернути до репертуарного фонду України, аби і нам «збільшити повагу до власних шедеврів у тисячу разів».

На початку матеріалу ми згадували, що відвідувачі концерту мали змогу також ознайомитись із виставкою «Прийшли, заспівали, перемогли», присвяченою історії світового тріумфу «Щедрика». Ця виставка упродовж січня-червня 2024 року експонуватиметься у 10 українських університетах.

Проєкт здійснюється за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

У публікації використано матеріали комунікаційного відділу Національної філармонії України. Світлини надані Національною філармонією України.