Нова історія про Котигорошка

Це історія про те, як завжди знайдеться герой, котрий зовсім не планував ним бути. Його до цього приводять тяжкі часи, бо не можна стояти осторонь, коли на тебе нападають. Саме таким героєм є Котигорошко, який рятує від Змія кохану дівчину, побратимів, а заодно й весь білий світ.

Також — це історія-подорож, в якій — за всіма вимогами жанру — герой пізнає себе і світ. А ще — це історія за мотивами української народної казки, тож у ній зберігається народний колорит і відчуття справжнього традиційного свята, бо починається і завершується подорож Котигорошка на Різдво.

— Коли у нашому театрі вирішили брати до постановки казку, — пригадує режисер вистави Володимир Цивінський, — то довго думали, що це має бути за твір. Ми перечитали багато сучасних і класичних п’єс-казок. Врешті директорка-художня керівниця нашого театру Олеся Жураківська та головна режисерка Тамара Трунова зупинилися на «Котигорошку». Адже цей твір дуже резонує з нашим часом.

Ми робили виставу для діток 6+, це мала бути інтерактривна казка. Щоб маленький глядач брав участь у дійстві, яке відбувається на сцені, а не лише споглядав. Звідси з’явилося багато звернень героїв до глядача. Актори запрошують дітей брати участь у цій грі. Також повинен бути специфічний гумор, аби смішно було саме діткам. Можливо цей гумор має бути дещо простішим ніж для дорослих. Але думаю, що старший глядач теж знайде у цій виставі якісь цікаві для себе речі.

Працювати над виставою розпочали на початку листопада. Не можу сказати, що репетиційний процес під час повномасштабної війни дуже відрізняється від того, що був раніше. Війна вже сидить у мозку і крові людей, як це сумно не звучить, та вони до неї вже звикли. Практично таким самим як і в минулі роки був процес пошуку.

Загалом це вистава про народження героя. Як людина стає героєм, чи готується вона до цього? Наш Котигорошко прагне робити хороші речі. допомагати усім. Але це у нього не завжди виходить. То він яблуньку зломить, то тин завалить, А то і пів базарної площі розвалить. Всі над ним сміються. Але коли приходить біда то він єдиний каже: «Я подолаю Змія». Я врятую Оленку. І це звучить дуже просто, без пафосу і дуже сильно. Ми думали про те, як нам втілити на сцені цю простоту і силу.

У нас вийшла досить енергійна історія, бо в ній грають багато молодих людей, які хочуть бути на сцені. І це дуже добре видно. Енергія просто шалена. Чого тільки варті студенти курсу Миколи Боклана, які проходять практику в нашому театрі. Вони надзвичайні.

Де молодість там пісні і танці. У виставі цього добра багато. Метр нашого театру Олександр Дмитрович Курій, який відповідав за музичну частину вистави, провів колосальну роботу і у нас заспівали всі. Навіть ті хто до цього казав що не вміє співати. Зараз наш хор звучить епічно.

Художником вистави виступила професіонал своєї справи Віра Задорожня. Вона відразу відчула стилістику майбутнього дійства. З такими людьми як Віра завжди приємно працювати.

Велике значення у візуальній частині нашої історії посідає відео. Першою була задумка, що оскільки це сучасна казка, то Змій має бути ніби у комп’ютерній грі, оскільки діти дуже люблять різні екшени. Пізніше концепція змінилась але анімований Змій і навколишнє середовище з комп’ютерної гри залишилися. Актор-Змій у важливі моменти перекидається на анімованого Змія і в такому вигляді взаємодіє з іншими персонажами. Як зізнавалися дітки, їм дуже сподобалася така анімація. За візуальну частину відповідав Unreal Engine generalist зі Львова Віталій Хомяк.

У героїв українські національні костюми і, як на мене, це дуже гарно і модерново. Цікавий ефект мала ідея поєднати український колорит з сучасними танцями (пластичне рішення Антон Вахліовський). Це також сподобалася діткам. І коли актори спускають до залу та співають колядок і різдвяних пісень, то маленькі глядачі охоче танцюють разом з ними.

У виставі є ремінісценції до сучасності. У казці прописані богатирі, а ми вирішили, що вони можуть бути не тільки українцями, а й представниками дружніх народів, які допомагають подолати Змія.

Я навмисне зараз нічого не кажу про акторів-виконавців ролей, бо їх тут багато і про кожного можна довго говорити. Скажу одне: я пишаюсь вами. Ви справжні профі.

Коли є відгук в залі, коли людям подобається, коли глядач сміється, сам бере участь у дійстві, значить вистава вдалася. Ще під час репетицій бачив ті моменти, де дітки будуть сміятися. Коли актори виходять на сцену, починаються грати і юні глядачі дійсно співчувають героям, намагаються їм щось підказати, допомогти, то відчуваєш внутрішнє задоволення. Значить ми все зробили вірно. І хоча я ніколи не буваю повністю задоволений своєю роботою, але тут, як на мене, вистава склалася.

Зізнаюся, що на першу виставу квитки продавалися не дуже. Але спрацювало сарафанне радіо. Вже під час третього показу був повний зал, зараз квитки продаються на місяць наперед. Тож якщо ще не бачили нашої вистави то ласкаво просимо. Не пожалкуєте.

Фото з сайту театру.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».