Тарас Шевченко у музиці
У Великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо відбувся концерт «Пісенна Шевченкіана» за участі Академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо (художній керівник та головний диригент Михайло Пікульський) та відомих українських співаків. Захід, на якому крім усього іншого прозвучала світова прем’єра, присвятили 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка.
З поміж безлічі книг у світовій літературі особливо відрізняються ті, які увібрали в себе досвід, науку і є для того чи іншого народу надзвичайно важливими, мають значення заповіту. До таких належить «Кобзар» Тараса Шевченка.
Автор, даючи назву цій книзі став пророком, тому що в українському народі поета часто називають кобзарем. Критики називають Шевченка найволелюбнішим поетом. А музичні критики, музикознавці вивчаючи мелодику, ритміку поезій Тараса Григоровича - наймузичнішим поетом світу. Це надзвичайно висока оцінка.
Чимало композиторів, виконавців, і представників інших мистецьких жанрів час від часу звертаються до творчості Кобзаря з бажанням глибше її осмислити, ще раз відкрити для себе ті духовні глибини, які ми щоразу відкриваємо, читаючи книжки Тараса Шевченка. Найвидатнішою з яких є «Кобзар».
- Ми здійснюємо записи до фонду Українського радіо, які згодом звучать у ефірах радіо. І, разом з тим, організовуємо концертні виступи, під час яких створюємо аудіо та відеоконтент для Суспільного мовника — розповіла музичний редактор Українського радіо Олена Клименко. — У нас є кілька музичних колективів — Заслужений академічний симфонічний оркестр, Академічний оркестр народної та популярної музики, Академічний хор, Тріо бандуристок та Дитячий хор.
Вже здійснили багато таких трансляційних записів, а цей проєкт розпочався з того, що влітку минулого року соліст Національної філармонії України Роман Смоляр запропонував нам свій музичний твір — поему для солістів і оркестру «Причинна» на слова Тараса Шевченка. Цю ідею підтримав художній керівник Академічного оркестру народної та популярної музики Михайло Пікульський. Роман зробив аранжування для інструментів, які є в нашому колективі. А оскільки зараз ювілейний рік, вирішили приурочити це виконання до 210-ї роковини від дня народження Тараса Шевченка.
У програму концерту додали ще музичні твори на вірші Кобзаря, запросили інших виконавців. Це провідні солісти України, з якими вже здійснено багато концертів і записів до фондів Українського радіо. Вони радо відгукнулись. Так виник цей проєкт. Зараз займаємось монтажем і незабаром відбудеться трансляція концерту на Суспільному мовнику: Суспільне Культура та Радіо Культура.
Особисто я хвилювалася під час його підготовки. Виникали технічні питання. Було важливо, щоб усі співаки були вільні, і ми могли їх зібрати у дні репетицій та концерту; переносились репетиції через повітряні тривоги. Також хвилювалася щодо прем’єрного виконання поеми «Причинна». А коли почалися репетиції, зрозуміла, що це дуже цікавий і високохудожній твір.
Після концерту було дуже багато схвальних відгуків від глядачів. Нас це надихає.
Далі будемо здійснювати записи для фондів Українського радіо. А наприкінці року нас чекає знакова подія — 95-річчя Академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо…
Розпочали концерт твором Михайла Калачевського «Інтермецо- скерцандо» — друга частина Української симфонії. А продовжили виступом солістки Національної опери України, заслуженої артистки України Наталії Николаїшин, яка виконала пісні на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати» та «Нащо мені чорні брови».
«Взяти участь у цьому концерті мені запропонувала музична редакторка Українського радіо Олена Клименко, — розповіла пані Наталія, -вона ж запропонувала і твори для виконання.
Вже далеко не вперше співаю пісні на вірші Тараса Шевченка у різноманітних концертних програмах. Його поезія приваблює мене своєю правдивістю, філософськими образами, в його творах все змальовано тонко і глибоко, з особливою любов’ю він говорить про родину. Такі вірші міг створити лише справжній поет-мислитель.
Звісно, важко давати оцінку своєму виступу. Мої відчуття можуть відрізнятися від відчуттів людей, що сидять у залі. Принаймні я намагалася вкласти у виступ всю свою душу, як намагаюся це робити завжди.
Під час концерту почула твір на музику Романа Смоляра «Причинна». Знайома з Романом ще зі студентських років. Разом співали у «Лісовій пісні» в Оперній студії Національної музичної академії України. Знала його як чудового співака, а цього разу відкрила для себе ще й як самобутнього композитора. Твір цікавий, сподобався своєю новизною.
А я буду рада запрошенням взяти участь в інших концертах, завжди відкрита для таких проєктів. Звісно, хотілося зробити і сольний концерт, але це вже плани на подальшу перспективу".
Щирими, теплими оплесками глядачі зустріли наступних виконавців — заслужених артистів України Дмитра Іванченка (тенор), Тетяни Гавриленко (мецо-сопрано), лавреата міжнародних конкурсів Олександра Бойка (баритон), Тріо бандуристок Українського радіо у складі народної артистки України Тетяни Маломуж та заслужених артисток України Катерини Коврик і Ольги Нищоти, які виконали пісні на слова Тараса Шевченка і музику Миколи Лисенка, Якова Степового, Дениса Бонковського, Владислава Заремби, Сидора Воробкевича, Григорія Алчевського. Виконані твори вкотре засвідчили, що Тарас Шевченко не лише пророк, український Прометей, а ще й чудовий лірик. А ведуча концерту, заслужена артистка України Лариса Недін, розповіла маловідомі факти з життя поета, прочитала фрагмент поеми Івана Драча «Симфонія», присвяченої Шевченку.
Важко знайти українця, який би хоч раз у житті не гортав сторінки «Кобзаря». Коли беремо до рук цю книгу, то бачимо, що починається вона поемою «Причинна». Пісню «Така її доля» та уславлений твір «Реве та стогне Дніпр широкий» люблять виконувати солісти і хорові колективи. Це уривки, фрагменти цієї поеми. І заключним акордом концерту стала поема для солістів та оркестру «Причинна». (Солісти заслужена артистка України Єлизавета Ліпітюк (сопрано) та лавреат міжнародних конкурсів Сергій Бортник (тенор). А ось що розповів про свою роботу композитор Роман Смоляр.
«До творчості Тараса Шевченка звертаюся вже не вперше. Зокрема, у мене є вокальний цикл на його поезію «Шевченко 13». До речі, виконав його 7 березня на одному з камерних концертних майданчиків Києва.
Зізнаюся, мене дивувало, що немає музичного твору на повний текст «Причинни» Шевченка, адже ця поема так і проситься на музику. Захотілося самому зробити симфонічний твір на всю поему. Я вибрав два голоси — сопрано і тенор, які могли б його виконати.
Написав поему з десяти частин для солістів і оркестру. Загалом поема «Причинна» вражає мене своєю глибиною, своєю трагічністю і своєю красою. Думаю, що музика може збагатити це враження від творчості Тараса Шевченка.
Написав свою поему для симфонічного оркестру ще кілька років тому. Показав цей твір Євгену Станковичу. Він послухав, сказав теплі слова. А зараз моя поема знайшла своє втілення у виконанні Академічного оркестру народної та популярної музики. Переробив її для складу цього оркестру. Дуже задоволений від того, як твір прозвучав саме в цьому складі, яких нових барв він набрав.
Твір надзвичайно складний для виконання вокалістів. Єлизавета Ліпітюк та Сергій Бортник з цим добре впоралися технічно, співали натхненно. Вважаю, що вийшло гарно, яскраво, лірично. Загалом мені все сподобалося.
З цим оркестром працюю вдруге. Першого разу записали з ними мою пісню «Повертайся скоріш» у виконанні Тетяни Школьної. Сподіваюся, що наша творча співпраця триватиме й далі.
А з Єлизаветою та Сергієм співпрацюємо давно. Вони переспівали багато моєї музики, співали ми й разом. Мрію, що «Причинна» ще звучатиме у виконанні цього оркестру і цих солістів.
Загалом я створив повні вокальні цикли на слова Івана Франка, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Ліни Костенко та багатьох інших поетів. Вважаю своїм завданням пропаганду українського поетичного слова, прагну, аби воно прозвучало в музиці.
Невдовзі планую концерт у Музеї Павла Тичини. Кілька творів на слова Павла Григоровича там виконаю вперше".
Фото Едуарда МЕЖУЛА
Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».