Будівник культури

У Синьому залі Будинку кіно (м. Київ) відбувся ювілейний вечір актора театру, кіно, радіо, телебачення, ведучого циклу вечорів «Екран і сцена» народного артиста України Олега Комарова.

Будівник культури

Відзначити цю подію ювіляр запросив своїх друзів, численних поціновувачів його багатогранного таланту.

— Всіх нас об’єднує прихильність до таланту Олега Комарова, — наголосив відкриваючи вечір голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк. — У залі є обличчя класиків кінематографії, але також є велика кількість і молодих шанувальників вашого таланту. До речі, ми сьогодні активно залучаємо молодь до діяльності нашої спілки, діяльності Будинку кіно. Також усвідомлюємо необхідність зберегти наше надбання. Маю на увазі не тільки приміщення Будинку кіно, а перш за все творчі надбання. Наш золотий фонд — це наші митці. А для глядача і для оператора найголовнішим об’єктом візуалізації, найголовнішим магнітом у кінотворі є його величність актор. Ви, Олеже Васильовичу, один з брендів нашої спілки. У вашому творчому доробку більш як 70 постановок. Ці спектаклі багато років радували оглядачів, важко навіть уявити цей потенціал. А ще десятки ролей у кіно починаючи з 60-х років і закінчуючи серіалом Олега Бійми «Острів любові». Дай Боже вам ще довго купатися в глядацькій любові.

— Ви зробили дуже багато для театру, але й Будинку кіно без вас неможливо уявити, — підкреслив кінокритик та кінознавець Сергій Тримбач. — Ви вмієте перевтілитися, увійти в душу не лише на сцені, а й житті. Хочу також привітати вашу супутницю, Валентину Олександрівну, з якою ви разом прожили вже 56 років. Дай Боже вам ще багато років бути разом.

Хочу згадати і маму Олега Васильовича — заслужену артистку України Ганну Ніколенко. З дитинства він знав таких людей як Віктор Добровольський, Микола Яковченко, Дмитро Мілютенко.

Олег Васильович вміє дивовижно розказувати і показувати. Для цього треба мати особливий артистичний талант. У нього неймовірна любов до цих людей і дивовижне вміння розкрити сутність їхнього таланту. Олег Комаров не тільки актор, а й будівник культури. Бо культура це насамперед пам'ять…

Далі вечір вів ювіляр. Він розповів про зустрічі з минулому з легендарними митцями: актором Віктором Добровольським, режисерами: Іриною Молостовою, Віктором Кісіним, Вадимом Чубасовим, Галиною Черняк, диригентом Костянтином Семеоновим, легендами сьогодення: режисером Олегом Біймою, кінознавцем Сергієм Тримбачем, провідною театрознавицею Аллою Підлужною. Також показили фрагменти з фільмів, телепрограм та літературних вечорів, пов’язаних з цими митцями, кожен з яких був оберегом у творчій долі ювіляра.

Крім цього на вечорі пролунало багато теплих слів від багаторічних друзів ювіляра.

Раїса Недашківська, народна артистка України:

«Разом з Олегом Комаровим ми зробили багато програм. Особливо запам’ятався вечір, присвячений пам’яті Івана Франка. Олег сам знайшов кошти, аби ми мали можливість його провести. Потім ще неодноразово зверталися до творчості Івана Яковича. Загалом він створив безліч таких потрібних всім нам передач. Це необхідна місія, яку цей митець несе серед звичайних людей серед акторів, серед Всесвіту».

Людмила Семененко, оперна співачка, народна артистка України:

«Я проспівала на оперні сцені 50 років. А Олег Комаров згадав про наших диригентів, режисерку Ірину Молостову, з якими я мала честь разом працювати. Це були надзвичайно приємні, надзвичайно талановиті люди, які внесли безцінний внесок у культуру нашого народу.

Олег у своїх фільмах завжди використовує класичну музику. У нього прекрасні образи. Те, що він зробив, надовго залишиться у нашій історії".

(Також пані Людмила виконала пісню «Києве мій», яку багато хто по праву вважає гімном столиці України).

Лариса Кадочнікова, лавреатка Шевченківської премії, народна артистка України:

«Я вкотре переконалася, що Олег прекрасний актор. Побачила як він відчуває партнера, відчуває характер героя. Переконана, що в театрі він ще зіграє не одну роль, і це будуть великі ролі. В Олега унікальна пам'ять, він може пригадати якість речі і деталі, про які я вже давно не пам’ятаю. Особливо вразило, як він тепло розповів про Ірину Молостову. Вона була щирою і талановитою людиною, дуже любила і підтримувала талановитих акторів. Вік Олега Комарова як для творчої людини невеликий, а порівняно зі Всесвітом це лише одна мить. Я не уявляю себе без сцени і театру так само, як і Олег».

Ніна Ільїна, генеральний директор акторської агенції Національної спілки кінематографістів України «Гільдія кіноакторів»:

«Вечір допоміг перегорнути сторінки життя Олега Комарова. Переді мною постала феноменальна постать. Так багато ролей у театрі і кіно. А ще він вибудував в Україні свою окрему територію. І там у нього немає конкурентів, він один у цьому жанрі. Цей жанр унікальний, працювати в ньому може один з мільйона. Це дуже складний жанр оповідача в мистецтві. В усі проєкти він вкладає свої кошти, свою енергію. Олег Васильович пам’ятає найменші дрібниці з життя великих діячів української культури, які працювали в театрі і кіно.

Побачила іншу сторінку творчості Олега Комарова не театральну, а ролі кіно. А ще знаю його унікальну роботу зі студентами в Естрадно-цирковій академії, де викладає сценічну мову. Діти його дуже люблять. У нього ще великий потенціал. Будемо молитися, аби ще побувати на новій прем’єрі, за участю Олега Васильовича".

Василь Неволов, заслужений діяч мистецтв України:

«Знаю Олега Комарова вже 60 років. Вже тоді він грав у Дніпропетровському театрі, а я навчався у цьому місті в театральному училищі, брав участь у масових сценах театру.

Ще недооцінений внесок Олега Васильовича. По суті він створив історичний портрет видатних діячів театру, до нього цього не робив ніхто. У нього є неоціненний дар, який я відчув шістдесят років тому — це дар дружби, який мало кому дається".

(Крім цього Василь Неволов вручив Олегу Комарову грамоту від Київської організації Всеукраїнської громадської організації Товариство «Знання» України).

Сергій Комісаренко, академік Національної академії наук України:

«В оточенні митців я відчуваю себе своїм, серед них у мене багато друзів. Спілкування з такими людьми — це як ковток свіжого повітря. Багато років знайомий з Олегом Комаровим. А познайомився з ним на футбольному матчі. У Театру Лесі Українки була хороша футбольна команда.

Дуже вдячний за його книгу спогадів, в якій розповідається про артистів, з багатьма з яких я дружив. Бажаю всім здоров’я і швидкої Перемоги!"

Фото з соціальних мереж.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».