Галактика Валерія Франчука

«Так розпорядилася доля, що перші півтора роки після початку повномасштабного вторгнення перебував і місті Кросно (Польща). Але ні на день не припиняв свою творчу працю. Мої великі персональні виставки відбулися у цьому місті, а також у Козеніце. Провести виставку в Козеніце нас запросив директор місцевого історико-краєзнавчого музею. Там ми прожили тиждень, крім організації самої виставки я проводив майстер-класи. Поряд з цим намагалися зробити посильний внесок для нашої майбутньої перемоги, разом з дружиною Поліною перераховували кошти для ЗСУ.

У Кросно жили в готелі сім’ї Анни Остоє-Шміт. Це польська родина з давнім корінням, добре знана у містечку, має родинний парк, в якому ми мали можливість проводити вільний час. Це Підкарпатське воєводство, дуже красиві місця. Багато їздили по старих замках, старих церквах. Там збереглися давні дерев’яні українські церкви, які прикрашають місцевість поряд з сучасними костелами. Також я неодноразова проводив творчі діалоги, які назвав «Діалоги культур» у містечках Риманово та Івоніч. А ще був учасником пленеру у місті Ісудон (Франція).

До Дня Незалежності України у 2022 році у великому культурному центрі у Варшаві відбулася моя персональна виставка поряд з груповою виставкою українських митців. Був знятий фільм про мої картини.

Хотілося якомога швидше повернутися додому. Ця мрія здійснилися у вересні минулого року і я відразу занурився у велику творчу справу в Україні. Коли перебував у Польщі, мені зателефонував голова Білоцерківської районної «Просвіти» Костянтин Климчук. Ще кілька років тому планували мою персональну виставку у Білій Церкві, але на заваді спершу став COVID, а потім повномасштабна російська агресія. Пан Костянтин запропонував повернутися до цього задуму. Ми з дружиною Поліною загорілися цією ідеєю. Разом готували виставку. Дуже вдячний дружині, яка вже багато років підтримує всі мої творчі починання. Це була моя 200-та персональна виставка.

Я рахую свої виставки, бо вони для мене дуже важливі і відповідальні. Це підтвердження того, що я не просто сиджу у майстерні, а маю нові твори і завжди намагаюся їх показати своїм шанувальникам. Ніколи не відмовляюся від пропозицій щодо проведення персональних виставок.

Наприкінці минулого року у Національному музеї літератури України презентував свою виставку до 90-х роковин Голодомору в Україні. На жаль через повітряні тривоги тоді не вдалося зробити її повноцінного відкриття.

Не так давно ми відзначали 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди. Я створив біля 50 картин про видатного українського письменника і філософа. Більшість з них ніколи не експонувалися. Два десятки з цього циклу показав на виставці в одному з ліцеїв Печерського району Києва.

Провести виставку у Музеї Марії Заньковецької мені запропонував заслужений журналіст України Сергій Коміссаров. Він сьогодні дуже активний на мистецькій ниві, проводить багато культурних заходів. На відкритті виставки було чимало знаних гостей. Серед них — голова ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Павло Мовчан, академік Національної академії педагогічних наук України Георгій Філіпчук, відомий громадський діяч Іван Заєць, інші шанувальники, які прийшли мене привітати.

Починалася експозиція з графічних творів, які я створив вже далеко 1975 році поблизу селища Нетішин, де пізніше збудували Хмельницьку АЕС. Поруч зі своїми старими рисунками, якими я розпочинав свою творчу діяльність, роботи 2024 року. Одна з них — «Лови, москаль». Це зовсім нова колажна техніка. На картині український воїн списом проколює червоного дракона — москаля. Чотири з представлених робіт збереглися з 1990 року. З ними я вступав до Спілки художників України. Це була серія «Джерела», яка складалася з понад десятка робіт. Я їх бережу як зіницю ока. Це був перехідний період у моїй творчості, що став поштовхом до створення майбутніх творів. Потім перейшов на шпатель, яким працюю вже довгий час. А раніше малював пензлем і темперною фарбою. У день закриття виставки провів майстер-клас.

Також у мене відбувається невелика виставка в Арт-центрі Івана Козловського Національної оперети України по вулиці Хрещатик, 50. Вона була продовжена до 26 березня. А днями відкрив виставку у Публічній бібліотеці № 11 Подільського району міста Києва. На цій камерній виставці експонуються мої мініатюрні пейзажі — квіти.

У планах проведення нової персональної виставки у Білій Церкві, на якій представлю свою графіку і скульптуру.

Ще перебуваючи в Польщі задумав кілька творів. Два задуми вже втілив у життя. Одна картина має назву «24 лютого 2022 року». Другу назвав «А мальва цвіте», на ній порушений храм, порушена хата. Але стоїть українська душа, біла і світла — цвіте мальва до неба, вище від зруйнованого Божого храму. У ще одній задумці хочу показати, що якщо знищена будівля, зламана якась перлина природи, всерівно стоїть незнищенна українська душа. Тут же буде образ Ісуса Христа, який захищає нас від ворожої навали. Також працюю над біблійним циклом, роблю пейзажі. Маю багато інших цікавих речей, які ще не представляв на виставках.

Намагатимуся не зупинятися на досягнутому. 2024 рік дуже важливий для України. Вірю, що він буде переломним. Переконаний, що у нас буде велика Перемога, яка нарешті поставить крапку в багатовіковій агресивній політиці до України московської орди.

З цим і живу. Щодня о 6.30 вже в майстерні. Щиро радію, що можу працювати над своїми задумами, над реалізацією своїх творчих ідей".

Фото з соціальних мереж.

Друковану версію чи тайте в газеті «Слово Просвіти».