Ціна свободи

Це історія протистояння двох великих жінок, конфлікту двох королев. Про престол, сутність природи влади. Про милосердя, честь і гордість. Підступність та любов.

Вже більше двох століть вона розповідає нам про ціну свободи, вічний конфлікт між «розумом» і «емоціями» в душі людини, силу впливу громадської думки на життя людини. Про боротьбу за панування, яка нівечить їхні долі.

«Марія Стюарт» у постановці Івана Уривського — не реконструкція подій минулого, а, скоріше, позачасова історія внутрішньої боротьби та двоїстості сутності людини. Про внутрішній конфлікт людини між совістю і підлістю, гідністю і зрадою, милосердям і жорстоскістю. Між сваволею та людяністю. Це не легенда, вкрита музейним пилом, а історія про нас теперішніх, про людей, які роблять свій вибір щодня. Тим самим обираючи долю, шлях та власне буття.

Молодий режисер Іван Уривський вже встиг поставити багато вистав. А справжня популярність до нього прийшла після постановок «Конотопської відьми» та «Хазяїна». Зараз про них всі говорять. Напевне це вистави для всіх. Яка б людина не прийшла до театру, для неї тут буде все зрозуміло. І при цьому це дуже стильно, а для молоді — креативно і сучасно. Іван режисер, який відчуває час. А для кожного режисера важливо відчувати куди ми рухаємося, в якому напрямку йдемо, як сьогодні мислить наше суспільство, які відчуття у молоді.

А перед акторами Михайлом Кукуюком, Іваном Шараном, Акмалом Гурєзовим, Андрієм Самініним, Олександром Печерицею, Дмитром Черновим, Павлом Москалем, Дмитром Рибалевським, Віталієм Ажновим, Олександром Рудинським, Михайлом Дадалевим, Михайлом Матюхіним та актрисами, що створюють образи королев у новій виставі постало непросте завдання зробити давню історію зрозумілою і близькою сучасному глядачеві.

— Ідея поставити «Марія Стюарт» у мене була давно, — розповідає режисер-постановник, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Іван Уривський. — А зараз обставини склалися так, що з’явилася можливість втілити цей задум на сцені Театру Івана Франка.

Це хороша п’єса, один з моїх улюблених драматургів Фрідріх Шиллер. Його п’єса про людей, про відносини між ними. Вона дуже гарно написана. До того ж мені подобається ця історія, бо вона базується на історичних подіях. Погляд Шиллера, як він все це описав, як виписав персонажів. Одним словом — класна п’єса.

Ця історія актуальна у будь-який час. Звісно, дуже актуальна вона й зараз. Думаю, що саме тому «Марія Стюарт» з’явилася на сцені Театру Франка.

У виставі грають чудові артисти. Ця історія про двох жінок. У двох складах їх грають Тетяна Міхіна та Лариса Руснак (Єлизавета) і Анжеліка Савченко та Марина Кошкіна (Марія). Прекрасні артистки, кожна втілює свій образ на сцені по-своєму. Кожна пропускає цю історію через себе. Мені було цікаво з ними працювати. Вже мав з спільні роботи з цими артистками, вперше співпрацювали лише з Ларисою Руснак.

Зізнаюся, що це дуже складний матеріал. Репетиції відбувалися по-різному, але думаю, що всі ми отримали задоволення. Було і важко, і легко. Сам матеріал диктував непрості умови. П’єса доволі непроста, непросто було її поставити, придумати.

Робив цю виставу з художниками, з якими завжди працюю. Це Петро Богомазов (сценографія) та Тетяна Овсійчук (костюми). У кожній роботі ми намагаємося знайти щось нове для себе. Відкрити будь-яку п’єсу саме так, як бачимо її саме зараз. Не була винятком і «Марія Стюарт». Думаю, що наша концепція добре лягла на цю п’єсу, розкрила з якихось інших ракурсів цю класичну історію.

Своє роботою ніколи не буваю задоволений на всі сто відсотків. Звісно, є помилки, є моменти, над якими ще треба працювати. З цією постановкою ще треба буде пожити і мені, і акторам, аби вона ставала кращою. Це поки що пробні варіанти, аби показати те, що ми вже встигли зробити. Далі вистава ростиме. Але, звісно, я ніколи не буду нею повністю задоволений, як і будь-якою іншою своєю роботою…

Довго вів перемовини щодо нової постановки з очільником Національної оперети України Богданом Струтинським. Визначилися, що це буде опера. Це музичний театр, який має великі можливості — оркестр, хор, солісти. Я дуже люблю оперу і мені цікаво поставити першу оперу у своєму житті.

Це буде наш погляд на історію про козака і русалок. Ми ще в перебуваємо у процесі пошуку. А що у нас вийшло глядач зможе побачити на сцені Національної оперети України 20-го і 21-го червня, або 10 і 11 липня — опера Миколи Леонтовича «На русалчин Великдень».

Фото з сайту театру