Пам’яті Михайла Горлового

Він покинув рідну Україну, котру любив як син матір, самовіддано і чисто. Може через наші покірну байдужість, безпам'ятство і всепрощення? Михайло волав у пустелі до нас. Але хіба глухий почує? Через свої геніальні твори він відкривав нам очі на нас самих. Але хіба сліпий побачить? Він старався зцілити наші вихолощені душі, показуючи через свої твори, які ми були колись, але хто ми є тепер? Та його ігнорували, замовчували, а то нахабно-цинічно насміхалися над його благаннями до нас бути українцями. Тому Михайло Горловий і залишив нас в цій темені так миттєво і так невчасно. Творчість цього подвижника-патріота не вміщується в якусь єдину канву. Це світ зачарований, безмежний і незбагненний. Праця його незвичайна для осягнення розумом і серцем. Це високої ноти Гімн нашому прадавньому роду.

Цей відчайдух вміщував у своїх творах не одну тисячолітню історію і робив він це так просто і так щиро. «Горю, цвіту, полум’янію». Цей чистої джерельної води першовідкривач кришталю прадавнини, так високо ткав свою «основу», що дивуєшся його глибинному розумінню неперевершеного тисячолітнього пласту скіфо-сарматської, трипільської ріллі, того святого карбу нашого праукраїнського світу… Скіф-творець Михайло Горловий — найвищої проби золотий скарб українського сучасного мистецтва залишиться, на віки…

Тепер, він у Всевишнього в райському саду буде прищеплювати до небесних дерев пагінці нової України. Буде розповідати своєю високою поезією, про рідний край Щербанівський. Буде із небесного мармуру творити Україну. А ми, хто його любив і шанував, сприймав Горлового як брата по «сродній» (Г. Сковорода) праці, будемо дивитися на небеса, бачити через безмежжя його витвори може в хмарах, а може і наяву та жалкувати що він не з нами. Будем сумувати за його тихим голосом і чистими як сльоза очима. Михайло, будучи бунтівником в душі, не сприймав гаміру, тому ми, колеги і друзі, котрі прийшли 30 серпня 2024 р., в муніципальну галерею мистецтв Деснянського району м. Києва на пам'ятну виставку «Друзі вклоняться тобі», зустрілися тихо згадати тебе, поклялися ніколи не забувати такого майстра. Царство небесне і милість божа хай буде над тобою!

Родина Франчуків, друзі.