Щоб не боліли зуби

Ось що значиться про виставу на сайті театру:

«Кажуть, що діти бояться відвідувати стоматолога через біль, а дорослі — через вартість послуг. У нашій виставі боятися абсолютно нічого, адже це фантазія, в якій можливо все — від гігантського пончика, що оживає, до старенького зуба з карієсом, котрий танцює чечітку. А ще на вас чекатимуть гігантські зубні щітки та не менші в розмірах льодяники. Ми переконані, що після перегляду вистави стоматологічна ситуація наших глядачів значно поліпшиться. Ось побачите! Головна героїня вистави дівчинка Ліза занедбала свої зубки, але окрім цього в неї вперше випадає молочний зуб. Що робити з такою втратою? Особливо, коли вже завтра день народження, а в неї замість переднього зуба різця велика дірка? Уві сні вона вирушає у захоплюючу подорож до країни молочних зубів, де рятує зуби від карієсу, від шкідливої їжі, вступає в бій із льодяниками та макарунсами, а ще… зустрічає справжню Зубну фею.

П'єса «Зубата втрата» була написана Катериною Лук'яненко в рамках першої лабораторії драматургії, створеною Національною спілкою театральних діячів України. Вона ж і режисерка. У 2024 році Катерина Лук'яненко стала лауреаткою премії Кабінету міністрів України імені Лесі Українки за найкращу виставу для дітей та юнацтва".

— Спочатку хотіла створити п'єсу про дівчинку, яка пише листа Миколаю, — пригадала Катерина Лук’яненко. — До неї приходить у вісні Святий Миколай і відбуваються магічні дива. Вона написала листа і кладе його під подушку. А потім думаю, можна покласти і зуб? І далі пішло — Зуб, Зубна фея, Зуб із карієсом. Склалася цікава і повчальна історія про те, що треба чистити зуби, піклуватися про своє здоров'я. А ще ця п'єса про втрату. Насправді, перша втрата, яка відбувається у житті дитини — втрата зуба. І важливо допомогти дитині це пережити. Нам, дорослим, здається, що це дрібниці з огляду на наше життя і досвід. Але для дітей чотирьох-п'яти років вона дуже серйозна і через сценічну дію намагаємося допомогти їм з цим впоратись.

Після лабораторії був фестиваль, де відбувалися сценічні читання п'єс. На цей фестиваль прийшла завідувачка літературно-драматургічної частини Київського академічного театру юного глядача на Липках Наталя Потушняк, ми познайомилися, це був 2020 рік. Вона запропонувала втілити виставу в цьому театрі. Я не відкидала такої пропозиції, але спершу поставила її в Київському академічному театрі ляльок. Це, власне, була повністю лялькова версія мого твору. Та все ж бо, обставини склалися так, що мене знову запросили до ТЮГу. Виконуюча обов’язки директора-художнього керівника Марія Євгенівна Кривенко, підтримала втілення вистави на малій сцені цього театру. Саме на виставу для дітей віком 4+ був запит. Радію, що нам вдалося реалізувати цю ідею.

Ми давно співпрацюємо разом із художницею Дар'яєю Волокушиною, як і з композитором Володимиром Шікалом. Вже була написана музика до попередньої постановки та під час репетиційного процесу в нас з'являлись нові ідеї. Він зараз служить у Збройних силах України, але знайшов час дописати частину музику для нової вистави. Володя був присутнім на прем’єрі, ми йому вдячні за співпрацю. До нашої постановчої команди долучилася талановита хореографка Анастасія Колесник. Над вокалом працював актор ТЮГу Валентин Фоменко.

Вважаю, тут треба розповісти й про акторів. До прикладу, Анастасія Стефанович, яка грала головну героїню Лізу, в цьому році закінчила Київський національний університет театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Це не перша її головна роль у цьому театрі, вона грає Дюймовочку, та щільно зайнята в репертуарі. Працьовита, віддана професії, мені видається, надалі у неї гарна перспектива.

Загалом репетиційний процес був досить жвавим, творчим, артисти урізноманітнювали постановку своїми знахідками. Я, режисерка, яка раніше працювала в театрі ляльок, то ж здебільшого оперую ляльковими формами та відповідними засобами виразності. А тут існують свої сценічні закони, до яких треба було пристосуватись, переосмислити окремі моменти. Актори добре співають, володіють виразною пластикою, відчувають жанр і ритм вистави.

Тут особливі глядачі, тому іноді були певні несподіванки. У виставі наче небагато інтерактивного сегменту, але я не очікувала, що діти будуть так активно нам допомагати, підказують текст, підспівують, вказують куди дивитися, доводилось навіть змінювати хід розвитку подій, допомагати Лізі. У нас з'являється додатковий об'єкт уваги, і, з ним треба логічно вибудовувати комунікацію.

Виконавець ролі Зуба-різця Василь Ключніков вже багато років працює в театрі. Мене тішить, як він імпровізує на сцені і як він відчуває свого партнера. Так само, як Геннадій Пятов (виконавець ролі Золотого зуба), який напрочуд тонко відчуває жанр. А це іронічна комедія, тут актори, які грають стоматологів і стоматологи, які грають зуби. Під час таких змін важливо зберегти ритм вистави і нам це вдається.

Акторка Діана Небось в дублі на ролі з Геннадієм Пятовим. Вона зовсім інакше працює, все переосмислює індивідуально. Золотий зуб у її трактовці пародія на вичурних босів, які насправді, нічого не вартують — зверху золото, всередині — порожньо. Важливо, коли актори на дублі не копіюють один одного, а знаходять свої органічні пристосування.

Ще одна пара акторів, які в різних складах працюють на одній ролі -- Зуб із карієсом. Це Олексій Ященко та Дарина Запша. Олексій напрочуд щира й добра людина, в роботі відповідальний. Робить роль настільки елегантно та витончено, що в деяких моментах його (персонажа) стає шкода, бо він колись потерпав від хазяїна. Олексій має неабиякі вокальні здібності, що тут було дуже доречним.

Дарина Запша, акторка з досвідом, почувається впевнено на сцені, вміло імпровізує. Вона повинна налякати дітей, але здебільшого вона гротесково переконує берегти свої зуби.

Анна Сухомлин грає кілька ролей у цій виставі — Стоматологиня, Фея, Маленький наляканий зуб, Зуб-контролер і Щітка. Під час вистави вона встигає швидко змінювати костюми, майстерно перевтілюватись. У процесі репетицій ми її лагідно звали Радка, від слова радість. Вона, направду, суцільний позитив на майданчику, і це передається іншим.

Всі події вистави відбуваються в кімнаті Лізи і, власне, все трансформується з цієї кімнати. Уві сні, подорожуючи з молочним зубом, вони переміщуються літаком, потягом, пароплавом, що створюється завдяки дитячому гіперболізованому ЛЕГО.

Головним нашим завданням було яскраво відтворити солодощі, що, насправді, є дуже шкідливими. Ми прагнули, аби діти зрозуміли, що не все те золото, що блищить і не все красиве є корисним. Це все утворило гармонію завдяки роботі художниці Дар’ї Волокушиній та майстрам, які працюють у художньо-виробничих цехах театру.

Ще й надалі працюватиму над цією виставою. І це через супер щирих і допитливих глядачів. З їхньої реакції зрозуміло, що можна зробити інакше, цікавіше. Треба постійно репетирувати для того, щоб сценічний продукт мав високий художній рівень.

Мені тут було комфортно працювати, тому розмірковую над наступною пропозицією, яка може бути доречною. У театрі є запит на постановки для дошкільнят.

Після перегляду вистави «Зубата втрата» до мене підходили багато мам і дякували за порушену тему, адже нерідко для батьків виклик повести дитину до стоматолога. Пропонували створити виставу про інші подібні сімейні проблеми. Здається, я вже на тій стежці, де сюжет починає сплітатися.

Фото Олександра Бєлєнького.