Сто десять — це тільки початок!

— Наш концерт ми не випадково розпочали з твору «We will rock you» гурту «Queen», що можна перекласти як «ми вас розкачаємо», — наголосив Володимир Курач, художній керівник Муніципальної академічної хорової капели імені Левка Ревуцького. — Бо саме це сьогодні намагатимемося зробити. Ми народилися в один день з НАОНІ, а ще маємо одного хрещеного батька — відомого співака, композитора, народного артиста України, голову Музичного товариства Сергія Козака. За його ініціативи було створено два наших колективи, а сьогодні на глядачів чекає музична гойдалка.

Продовженням концерту стала пісня «Біля тополі», яку разом з капелою заспівала заслужена артистка України Валентина Іваненко.

Зараз всі ми переживаємо надзвичайно складний період існування. Тож цього вечора, як і під час кожного концерту згадали наших воїнів, яким зараз дуже важко на війні. Бо там не знаєш, чи житимеш далі і що буде завтра. Бо там втрачають своїх бойових друзів. І тільки завдяки нашим бійцям, які нас захищають, ми можемо відносно спокійно жити тут. Ми прагнемо йти до перемоги і жити в колі дружніх народів. А присвятою захисникам стала пісня «Козацька переможна».

Існує така байка, що у пісні про комарика, який на мусі оженився, мова йде про козака Олеся Розума, який одружився на російській імператриці Єлизаветі. А його брат Кирило отримав посаду гетьмана Війська Запорізького. Так це було чи ні ніхто не знає, а сама розповідь привертає увагу. Отож, далі прозвучала пісня «Комарик».

Вже майже сотню літ дивує не одне покоління українців своєю неймовірною красою пісня «Гуцулка Ксеня». Тож не дивно, що виконали її й цього вечора.

Ми, українці, дивний та цікавий народ. У нас то комарик бере муху за жінку, то танцює риба з раком. Отож, пісня «Танцювала риба з раком».

Якщо рубаємо, то до пупа, а як брешемо, то ще нижче. Свідчення цього — жартівлива пісня з любовним змістом, без якої не обходиться жодне весілля «Ти ж мене підманула», що стала своєрідним завершенням першої частини програми. А далі на сцену під гучні оплески вийшов Національний академічний оркестр народних інструментів.

— Нам дійсно разом не так мало — 110 років, — зазначив художній керівник НАОНІ Віктор Гуцал. — Хоча по нам цього на скажеш, всі молоді і красиві. У наших колективів багато спільного. Ми діти одного батька, разом розвивалися, разом працюємо. А головне, ми робимо спільну справу — несемо українське мистецтво нашим людям. Учасники капели не тільки добре співають і виконують свою справу, вони ще й справжні патріоти України. За ці 55 років траплялися різні ситуації. У нашого оркестру не було приміщення і капела нас приютила, дякуємо за це. Ми дружимо дуже давно і сподіваюся, що так буде й далі. Вітаємо з ювілеєм цей славний колектив, і бажаємо, щоб у нього було все добре.

Продовжила концерт в’язанка українських пісень у виконанні НАОНІ. Далі разом з оркестром солістка Капели Ревуцького Анастасія Довбіус заспівала пісні «Журавка» та «Глибока кирниця». А наступний твір мав назву «Українські віртуози».

Особливо піднесено у спільному виконанні оркестру та капели звучали пісня «Зродились ми великої години». Продовженням став «Романс» з репертуару Артема Пивоварова (соліст Денис Хоменко). А також пісні з репертуару гурту «Ot Vinta» — «Балада про сіль» (соліст Данил Брижатий) та «Попереду» (соліст Володимир Курач).

Під завісу заспівали всіма знану «Червону калину» та пісню Тараса Петриненка «Україна», яку присвятили нашим захисникам.

— Друзі, надзвичайно приємно чути Ваші оплески, — зізнався генеральний директор Капели Ревуцького Олександр Круковський. — Ми є вами є незламні і непоборні українці, які і в ці буремні часи приходять на концерти. У залі присутня унікальна команда жінок, яка має назву «Павучихи». З початку війни вони сплели 45 тисяч квадратних метрів сіток для наших воїнів. Великий їм за уклін!

Сьогодні ми святкуємо 110 років разом з унікальними і неповторним колективом НАОНІ, яким керує унікальна людина Віктор Гуцал. Продовжимо святкові заходи вже з іншою програмою у Національній філармонії України. Бажаю всім присутнім у залі знову зібратися разом, коли ми святкуватимемо разом 220 років. Також бажаю всім здоров’я, наснаги та терпіння і того, до чого всі прагнемо — Перемоги!

Фото Олени Толкач.