Почути одне одного

У центрі подій — Пʼєр, успішний адвокат, який починає своє щасливе життя з чистого аркушу, але чи вдасться йому залишити минуле позаду…

Чому рідні люди інколи не чують і не розуміють одне одного? Чому те, що вчора приносило задоволення, сьогодні втрачає смак? І як врятувати найріднішу людину, якщо не можеш розібратись зі своїми внутрішніми демонами? Ці та інші непрості питання ставлять перед собою герої виставив і намагаються знайти на них відповіді. А мали можливість поспілкуватися з актором Максимом Рягіним, виконавцем ролі Ніколя:

«Напевне вклав у свого персонажа якісь власні риси характеру. Одна з них неврастенія, до певної міри я теж такий. Герой характерний, хоче багато дізнатися, у нього є свої питання до батьків. Він запитує конкретні речі, які його бентежать — про стосунки між батьками, про ті правила, що існують в цьому світі.

Мені здається не можна сказати, що у п’єсі є негативний персонаж. Всі люди з різним досвідом. Але всі вони не змогли врятувати хлопця. Саме в цьому й полягає трагедія.

З режисером Євгенієм Резніченком у нас склалися професійні і дружні стосунки. Складно було працювати з самим матеріалом. Там є речі, які непросто зрозуміти. Треба було глибоко пірнути в матеріал, аби стали зрозумілими причинно-наслідкові зв’язки.

Під час роботи над виставою скоротили частину тексту. Репетиційний процес тривав два місяці. Репетирували з ранку до вечора. Коли репетирував роль мого персонажа, то намагався грати людину з депресією, яка до кінця не буде визнавати, що у неї депресія. До останнього буде собі казати: «Ні, ні, це не так. У мене її немає». Бо насправді це дуже складна хвороба. Ти можеш не знати й не розуміти, що хворий. Бо немає симптомів, як скажімо при застуді. Люди можуть сприймати, що у тебе просто втома чи немає настрою. А інколи навпаки люди з депресією можуть просто «світитися». І це найстрашніше. Так будував роль, щоб і собі не зізнаватись у тому, що вона в нього є. Так цікавіше його розкривати.

Команда працювала прекрасно. Дуже поважаю всіх цих людей. З Костянтином та Наталією Корецькими, які грають моїх батьків, у нас і раніше були близькі стосунки, а тепер наче з’явилися сімейні відчуття.

Важко судити про нашу роботу, бо я не бачу її з боку. Але відчувалося, що в залі люди і сміялися, і плакали. Потім до Костянтина Корецького підходили глядачі і говорили, що їм захотілося подзвонити дочці або сину. Здається, це найвища оцінка нашої праці. А робота над виставою триває. Кожного разу, коли ти виходиш на сцену, то привносиш щось нове.

Режисер Євгеній Резніченко підіймає важливі теми сім’ї, сімейних цінностей. У нього виходять такі душевні вистави…"

На великий сцені театру нещодавно почали роботу над виставою «Король Лір». Я гратиму чоловіка старшої доньки Ліра Олбані, який потім стане королем. Запрошую глядачів на вистави нашого театру".

З нетерпінням чекаємо продовження розмови про виставу з режисером-постановником Євгенієм Резніченком.

Фото з сайту театру.