Все перемагає Любов!

— Цей проєкт робимо вже більше десяти років і кожного разу в залі знаходяться люди, які освідчуються одне одному саме в цей день на сцені Театру оперети, — зазначив Генеральний директор-художній керівник театру, народний артист України Богдан Струтинський. — Думаю, що й сьогоднішній день не буде винятком і на глядачів чекатиме новий сюрприз. Якщо людина наважується публічно освідчитися в коханні саме в цей день, це говорить, що вона дійсно має глибокі почуття.

Сьогодні ми лікуємо зранені душі мистецтвом. Даємо людям надії, якісь оптимістичні нотки і заряджаємо на подальшу боротьбу з негативом, який ми отримуємо.

Раніше наші ведучі запитували у публіки: «Хто хоче освідчитися в коханні?», «Хто хоче кому зробити більше компліментів?» Це стало символічним моментом, який запам’ятовувався. Люди знають, що треба йти в оперету за черговим сюрпризом. Ми стимулювали людей, дарували подарунки, презенти.

Освідчення — це частина задуманого шоу. В концерті ми багато експериментуємо саме в цій тематиці. Відкриваємо багато хорошої музика, даємо можливість нашим молодим вокалістам себе реалізувати. Одного разу під час концерту одне одному освідчилися люди, які разом прожили вже двадцять років, також запам’яталося освідчення військових.

Нашій будівлі 123 роки. У 1907 році тут був відкритий перший стаціонарний український театр під орудою Миколи Садовського. А саме нашому театру 90 років. Тут постійно говорять про любов і це прекрасно. Свого часу Василь Стус писав, що людина, яка вміє любити, вона любить все. Небо, річку, себе, вона любить життя. За це життя ми маємо дякувати нашим Вищим силам (ЗСУ).

***

Програма цього вечора була дійсно досить насиченою. Лунали мелодії на музику К. Портера, Ф. Кемпе, Н. Бродського, Дж. Гершвіна, А. П’яццолли та багатьох інших відомих західних композиторів. Особливий інтерес у публіки викликали ліричні українські пісні «Гуцулка Ксеня», «У долі своя весна», «Намалюй мені ніч», «Кохана», «Вірте в любов».

Вдячні оплески глядачі отримали народний артист України Сергій Авдєєв, заслужені артисти Володимир Одринський, Дмитро Шарабурін, Ася Середа-Голдун, Тамара Ходакова, Галина Грегорчак-Одринська, солісти-вокалісти Максим Гара, Вікторія Бусел, Валерій Мирошниченко, Мар’яна Боднар, Анастасія Варга, а також оркестр, хор та балет театру. Але найцікавіше сталося саме у фіналі.

***

14 лютого у День закоханих на головній сцені Національної оперети України відбулася особлива подія — військовослужбовець 112-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Віталій не лише освідчився своїй коханій дівчині Уляні, а й одружився з нею. Зареєстрував цей шлюб заступник командира 112 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Це не лише романтична історія кохання, а й символ незламності та вірності — одне одному та Україні. Символічно, що весільна церемонія відбулася в День Закоханих в Національній опереті України — місці, де вже багато років слова кохання лунають зі сцени.

І кілька слів про нове подружжя:

Віталій родом з міста Лозова Харківської області. Його рідну школу № 8 було зруйновано російськими окупантами під час війни. У 2017 році він закінчив Харківський національний технічний університет імені Петра Василенка, почав працювати в одному з найкращих СТО «Майстер Сервіс» та на літо вирушив у відрядження до Києва.

Саме тут у серпні він випадково зустрів Уляну на святкуванні дня народження її сестри. Вечірнє місто, вогні набережної, атмосфера свят — і з першого погляду він закохався у витончену білокуру дівчину. Вона здавалася ніжною та спокійною, але згодом Віталій зрозумів, що за цим образом прихована сильна, незалежна та рішуча жінка.

Заради неї він залишився в Києві та полюбив це місто. Через тиждень після знайомства запросив її на перше побачення, ще через тиждень вони почали жити разом, а через півроку офіційно з’їхалися. Навіть дев’ятимісячна розлука під час пандемії не змогла їх роз’єднати. Весь цей час вони знаходили можливість підтримувати стосунки.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, пара була в Києві. Уляна твердо заявила, що нікуди без Віталія не поїде. Сам він не збирався витрачати час і відразу почав шукати можливість вступити до територіальної оборони. На той момент вільних місць вже не було, але через групу українських регбістів він дізнався про набір добровольців у бойову групу. Саме завдяки своєму другу, Артуру Мартиросяну, президенту регбійної ліги України, він зміг приєднатися до команди однодумців та отримати зброю, щоб захищати родину й рідне місто.

Відтоді Віталій не припиняє службу. Пройшовши бойову підготовку, опанував кулемет та переносний зенітно-ракетний комлпекс (ПЗРК). У складі зенітної батареї 112-ї окремої бригади Сил ТрО став командиром мобільної вогневої групи, яка спеціалізується на боротьбі з ворожими повітряними цілями.

Разом зі своїм підрозділом він успішно збив ворожий дрон ««Герань-2», який летів у напрямку Києва. Його група є однією з найефективніших і найпрофесійніших у бригаді. Попри всі труднощі війни він продовжує службу та захищає Україну від російської агресії.

Весілля у Національній опереті України стало для Віталія та Уляни третім шансом офіційно стати подружжям. Попередні спроби були зірвані обставинами, зокрема війною. Але цього разу жодні обставини не змогли зупинити їхній шлях до спільного майбутнього. А ця історія вкотре доводить, що навіть у найтемніші часи кохання залишається світлом, яке веде вперед.

Минулого року у Національній опереті пропозицію руки та серця зробив інший військовий 112-ї бригади, а цього року та сама пара стала свідками на весіллі Віталія та Уляни. Це ще один доказ того, що любов перемагає все!

Фото Анатолія Федорціва.