Маестро та його учні

Розпочали програму яскравою колоритною замальовкою Анатолія Дубини «Гуцульська фантазія». Далі слово взяла пані Світлана.

Хтось із мудрих людей сказав: «Можна самотужки навчитися читати, малювати, навіть грати на якомусь інструменті. А от академічний спів обов’язково вимагає вчителя. Цей вчитель має бути талановитим, досвідченим. Бо не можливо навчити того, чого не вмієш робити сам».

Шлях оперного співака Ігоря Борка розпочався в Одеському академічному театрі опери та балету. 2001 року у статусі маестро сцени він стає провідним солістом Національної опери України. Унікального тембру голос, бездоганна техніка виконання підкорили публіку в багатьох країнах світу. Маестро Ігорю Борку аплодували у США, Франції, Канаді, Німеччині, Іспанії, Голландії, Данії, Угорщині, Румунії, Чехії, Польщі.

Нідерландська преса писала, що він найкращий Едгар Європи з опери Доніцетті «Лючія до Ламмемур». А відомий журнал «Forbes» визнав його кращим виконавцем партії Надира в опері Бізе «Шукачі перлів». На фестивалі імені Гектора Берліоза аплодувала нашому співакові допоки він не виконав на біс одну з частин «Te Deum» Берліоза. Кращий виконавець цього твору за останні десять років — написала французька преса. Під гучні оплески публіки на сцену вийшов Ігор Борко з піснею на музику Олександра Зуєва і слова Миколи Сингаївського «Безсмертник».

Треті роковини від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Три болючих роки спротиву, героїзму, віри та надії в Перемогу. Доземний уклін усім, хто приніс своє життя на вівтар незалежності і свободи України. Їм співак присвятив давню козацьку пісню «Зелений дубочку».

Пісні-романси надзвичайно красиві своїми мелодіями. Вони наче беруть у полон нашу душу. Таким є старовинний український романс «Карі очі, чорні брови», що продовжив концерт.

У пана Ігоря величезний, різноманітний за стилями напрямками, композиторськими іменами репертуар. Але теноровий репертуар має свої особливості. Тут не обійтися без жіночих імен. У піснях, що виконує Борко жіночі імена Франції, Італії, Іспанії, Німеччини. Але для українців найближчі саме наші імена. Певний час думали, що пісня «Гандзя» українська народна. Не так давно дізналися, що вона літературного походження. Слова і музику написав сучасник, ймовірно друг Тараса Шевченка Денис Бонковський. Отож, «Гандзя» звучала далі.

Наступна п’єса, яку виконав ансамбль «Рідні наспіви» нагадала, що цьогоріч цей колектив відзначає 45-річчя філармонійної діяльності і 50 років від часу появи на світ. Спочатку студентського, а потім професійного колективу, який вже кілька десятиліть працює у Національній філармонії України. А цей твір відомий у різних тембрових забарвленнях. Написав його колишній музикант оркестру Збройних Сил України Володимир Матвійчук. Коли оркестр був на гастролях у Карпатах, його вразила краса цього краю. Називається п’єса «Ватра», що означає дружнє, велике вогнище, навкруги якого збираються, щоб зігріти душу, підняти настрій.

Цього вечора був особливий концерт. Тому, що не так часто можна побачити на одній сцені, при такій поважній публіці поруч вчителя і його учнів — студентів Національної музичної академії України.

Першим виступив студент першого курсу Массімо Мущак, який прагнув навчатися саме в цього викладача. Хлопець мріє виконати партію в оперному спектаклі. А цього разу в нього був дебют на професійній сцені з українською народною піснею «Повій вітре на Вкраїну».

Нещодавно був ювілей корифея української естрадної пісні Ігоря Поклада і презентація книжки, яку написала його дружина. Це книжка про життя, творчість, новаторство композитора, його спілкування з митцями, багато з яких вже пішли з життя. А ще був концерт, в якому брали участь учні Ігоря Борка. Серед них — студент п’ятого курсу, родом з Дніпропетровщини В’ячеслав Крижанівський. Пісня Ігоря Поклада на вірші Михайла Ткача «Доленько моя».

Всього півроку навчається у професора Борка студент з Китаю Чжан Можань. Попередньо він здобув освіту у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Має баритон, прагне втілювати особливості співучості української мови — Микола Лисенко, Микола Вороний «Нічого, нічого».

З першого курсу навчається в Ігоря Борка студент з Китаю Хе Му. Влітку цього року він завершує навчання і повезе до своєї далекої країни традиції української вокальної школи. Цілеспрямовано, безперервно навчався хлопець всі ці роки. Незважаючи на війну, інші перешкоди, він йшов впевнено до своєї мети — завершення навчання у Національній музичній академії. Вважається один з найкращих студентів цього навчального закладу. У його виконанні прозвучала українська народна пісня на слава Антіна Шашкевича «Там, де Ятрань круто в’ється».

Продовжили концерт пісні сповнені тепла, світла, радості. Оптимістично споглядає теноровий репертуар цей світ, який би складний час не був — мексиканська пісня Cielito Lindo.

— Під час гастролей Італією я звернув увагу на те, що цей народ дуже любить і шанує українську пісню, — зазначив Ігор Борко. — Нам завжди аплодували, де б ми їх не виконували. А мелодії неаполітанських пісень дуже схожі на українські. Одна з таких пісень — «Хто тобі сказав».

Наступна пісня перекладу не потребує. Вона належить до тих неаполітанських пісень, які зачаровують світ, близькі нашій українській душі «Mamma».

Як зізнався Ігор Борко, вийшов справжній сімейний вечір. Адже прийшло багато людей, яких він дуже поважає. Згадав слова Анатолія Мокренка, що перемагають не солдати, а їхні матері. Побажав усім любові і Перемоги нашої держави у цій страшній війні.

Серед завершальних номерів концерту було міжнародне виконання пісні Петра з опери Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» та уславлена «Червона калина». А ансамбль «Рідні наспіви» запросив усіх шанувальників на свій ювілейний концерт, що відбудеться 13 квітня у Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України.

Світлини Едуарда Межула