Світло поверненого Місяця

«Місяць» — це казка братів Грімм у музичному прочитанні Карла Орфа. Легка на перший погляд, вона приховує глибоку історію про авантюру, жадібність, наслідки та відновлення справедливості. Це не просто музична подорож — це занурення в парадоксальний світ, де комедія межує з трагедією.

Напередодні першого премʼєрного показу я мав можливість поспілкуватися з людьми, причетними до створення цієї вистави.

Богдан Струтинський, Генеральний директор-художній керівник театру, народний артист України:

«Насамперед хотів би подякувати тим, завдяки кому ми тут — Вищим силам України, які тримають небо над нами. І подякувати Богу, що продовжуються премʼєри, це дуже важливо.

86 років тому у Баварській опері (Мюнхен), відбулася премʼєра «Місяця» Карла Орфа. В Україні цей композитор відомий завдяки твору «Карміна Бурана». А сьогодні його «Місяць» вперше засвітить над Україною завдяки талановитій команді, яка пришла до нашого театру, аби зробити цю постановку.

З Тамарою Труновою це вже наша друга робота в театрі. Сьогодні режисура, яка представлена режисерками, надзвичайно потужна в Україні. Це Оксана Дмитрієва, Тамара Трунова. Вони торують цей шлях і відкривають новий, незвичний світ. І я щасливий, що цей новий, незвичний світ входить у стіни Національної оперети. Трупа стикається з різними стилями, різними режисерами. Це є ріст і пошук.

Для мене принципово, що у програмі розвитку нашого театру ми торкаємо різні музичні жанри. Сьогодні буде надзвичайно цікава музика, вона дуже різна.

У нас було декілька варіантів і пропозицій, але мені найбільше сподобалася пропозиція Тамари щодо Карла Орфа. Дуже люблю цього композитора по твору «Карміна Бурана». У новій виставі також звучить уривок з цього твору.

«Місяць» — це незвичайна історія про те, що ми сьогодні переживаємо. Я завжди кажу — нехай буде більше світла ніж темряви. А тут нібито є ігрова форма, а з іншого боку ми бачимо багато паралелей. Ми переживемо, що у нас вкрали світло. Насправді у людей вкрали домівки, території, тепло, а в дітей вкрали дитинство.

А з іншого боку це філософська історія, яка говорить про те, що свободу ніколи неможливо забрати. Може бути важко, холодно, незручно, некомфортно (те, що ми зараз переживаємо). Але ти можеш світити своїм внутрішнім теплом. Ніхто й ніколи не може забрати в тебе віру, а це світло. І ніхто не може забрати в тебе любов, а це теж світло".

Тамара Трунова, режисерка-постановниця:

«Почали перемовини з Богданом Струтинським ще у 2020 році. Було чимало різних варіантів. А в минулому році я мала щастя ставити «Місяць» у Баварській опері. У чомусь не повністю висловилась, недоговорила. А сенси, які народжуються в середині музики, дуже співзвучні з тим, що з нами відбувається сьогодні. Розповідаємо про це не мовою телевізійних новин, а чимось вищим.

Коли Богдан Дмитрович запитав, який диригент потрібен для цієї постановки, я сказала — сміливий, так і сталося. Одна справа просто робити виставу, а інша — робити її з людьми, які розділяють твої цінності. Які розуміють місію театру так, як розумієш її ти, як розуміють політичну ситуацію, питання гендерної рівності (у даному випадку нерівності) так як ти, чи принаймні готові розділити твою позицію.

Не кожна театральна сцена готова до таких розмов. У Національній опереті можна не лише народжувати нові теми всередині Орфової архітектури, а можна народжувати й нових персонажів. Навіть ті, хто добре знають сюжет, будуть чимось вражені.

Я поставила шість опер. І кожного разу обираю музичний твір для постановки за різними принципами. Іноді за театром, іноді за диригентом, іноді за політичною ситуацією. Звичайно, мені важлива і драматургія, бо це моє поле діяльності. І якісне лібрето дуже важливо. Настільки там є свіжого повітря, яке я можу заповнити власним світоглядом. Чи дає ця опера, це лібрето, ця тема мені можливість заангажувати тих людей, яких я запрошую до команди. Мені важливо, щоб я була спроможна інфікуватися сама та інфікувати мою команду. Для мене важливо, щоб людина, яка виходить на сцену, усвідомлювала відповідальність сенсів, які вона проговорює.

Ділявер Осман, диригент-постановник, заслужений діяч мистецтв України:

«Ця опера вперше звучить не лише в стінах Театру оперети, а й в Україні! Це дуже цікава робота. Впізнавана музика та захопливий сюжет, запропонований режисеркою-постановницею, перегукуються з подіями сьогодення.

Особисто для мене цей Місяць, який спочатку був вкрадений, а потім повернутий, це мій Крим. І я маю можливість хоча б на сцені повернути свій рідний півострів. У житті це поки неможливо, але все-рівно станеться. Впевнений, що наш «Місяць» буде не менш разючим, ніж справжній супутник Землі".

Кристина Шишкарьова, балетмейстерка-постановниця:

«Мені приємно працювати з професіоналами, коли в режисерки є чітке бачення, що вона хоче сказати. Це цікавий експеримент, коли входиш у співавторство з якимись людьми, які точно знають, що вони хочуть зробити — знайти спільну ниточку, ідею, щоб донести її до глядача».

Яна Іваницька, перекладачка українською:

«Це велике щастя працювати у громаді Національної оперети України. Вперше в Україні ставиться «Місяць», вперше у світі ставиться українською мовою. Це дуже оригінальний проєкт, який більше ніде не міг би народитися, окрім нашого театру.

Я прочитала лібрето про те, як вкрали світло, як люди занурилися в темряву. У нас навіть не виникає питання, хто міг це зробити. Порадилася з Тамарою Труновою чи можу вносити конкретні цитати. Виявилося, що ми на одній хвилі.

Почалося з цитати: «Прокидайтесь мертві духи. Скучно, хочеться движухи. Тож загарбаєм в тенета Землю, Сонце, всі планети». Ми так загорілися цим процесом, що вийшла дуже актуальна річ, яка всім зрозуміла. Думаю нам дало право це зробити те, що Орф писав свій твір у 30-ті роки ХХ століття. Німець — він прекрасно знав, що таке фашизм.

На жаль людство мало чому вчиться, але просвітлення є. Бо Місяць все ж повертається на небо. І світло теж повертається. Будемо вірити, що в Україні теж буде перемога і ми побачимо це світло".

Фото Анатолія Федорціва.