Діти народжуються від любові

Звідки беруться діти? Питання, яке всіх постійно хвилює, стає головною темою для роздумів у цій виставі. Авторка пропонує свою відповідь на це делікатне питання, запрошуючи глядачів у дивовижну подорож. А чим ця подорож скінчиться? Про це вони дізнаються наприкінці вистави.

— З художницею Вірою Задорожною довго шукали суто дитячу п’єсу, у нас було багато варіантів, — пригадала режисерка-постановниця, заслужена артистка України Наталія Орєшнікова. — Саме пані Віра запропонували взяти до постановки цю п’єсу. Дітей не може не зацікавити вже сама назва — «Звідки беруться діти». Нам стало цікаво самим, а коли прочитали саму п’єсу, то вирішили, що будемо її ставити.

Коли діти задають нам прості питання, ми в цьому шукаємо якийсь підступ і не завжди даємо відверту відповідь. А відповідь насправді проста — діти народжуються від любові. Відштовхувалися від цього, а далі почали працювати, шукати, придумувати.

Загалом мені подобається болгарська драматургія, зокрема, п’єси Теодори Попової.

Це мій перший досвід роботи з Київським академічним театром ляльок на лівому березі Дніпра. Загалом маю невеликий досвід співпраці з іншими театрами, крім свого рідного — Закарпатського обласного академічного театру ляльок, де працюю головним режисером. А поставити цю виставу мені запропонував столичний театр. Звичайно, я хвилювалася.

У Києві мене зустріли молоді, талановиті і завзяті актори. Перед моїм приїздом вони вже прочитали п’єсу. Відбулася художня рада, затвердження ескізів майбутньої вистави. А після цього була перша невеличка репетиція. Мені було цікаво дізнатися їхню думку про цю п’єсу. Вона їм дуже сподобалася. Загалом на репетиціях панувала творча атмосфера. Це дуже класно, коли тебе підтримує весь колектив. У нас вийшла плідна співпраця.

Право вибирати виконавців надали театру. Хоча я цих акторів вже бачила на сцені і в студентських роботах. У нас в Україні не так багато театрів ляльок. Ми знаємо одне одного, слідкуємо за творчістю кожного театру.

У виставі два склади по п’ять акторів. Як я вже сказала, всі дуже талановиті. Кожен привносив щось своє, створював свій образ, намагався індивідуально підходити до власної ролі, а не копіював її у колеги з іншого складу. Ніби одна вистава, одні завдання та сценографія, а от підхід різниться. Кожен створив свій дуже цікавий образ.

Не можу сказати, хто мені більше сподобався. Кожен актор — це творча особистість. Було обмаль часу, але кожного дня працювали дуже плідно. Період роботи над виставою пролетів немов одна мить. Вистава народилася в любові. Починаючи від адміністрації до художника, композитора, акторів, всі працювали на одну справу.

З художницею Вірою Задорожною знайомі двадцять років. Це вже наша не перша спільна робота. Разом ставили вистави в Закарпатському обласному академічному театрі ляльок. Уважною спостерігаю за її творчістю. Всі її вистави різні в залежності від режисера, жанру, але є спільний почерк. Я у захваті від цієї художниці, подобаються всі її сценографічні рішення. Загалом у театрі лялько велика частина створення вистави належить художнику, як він все це придумує.

А з композитором Романом Каралкіним працювала вперше, він ще зовсім молодий. Але мені подобається працювати з композиторами-початківцями. Роман відпрацював на всі сто. Ми зустрілися, поговорили про образи, як я кого бачу, про саму стилістику музики. Він дослухався до всіх порад, все робив оперативно. Вважаю, що це для хлопця хороший старт. Принаймні я б із задоволенням ще з ним попрацювала.

Нам надіслали оригінал та англійський переклад. Спеціально для постановки робили переклад українською мовою. А вірші написали самі актори, за що їм надзвичайно вдячна. Ще під час першої зустрічі дала їм завдання попрацювати над етюдами і спробувати написати вірші. Вони стільки всього придумали. От, що значить молодь, яка завзята до роботи! Це класно для театру і для режисера, який приходить на постановку.

Нам хотілося чогось легкого, веселого, з надією на добро і світло. Аби маленькі та дорослі глядачі хоча б на годину відволіклися від тих проблем, що сьогодні навколо нас і відчули смак життя.

Загалом у мене залишилися дуже приємні враження від роботи над цією постановкою. Коли ти працюєш, то має бути віддача. А цього разу все відбулося. Кожен день приносив свої плоди. Були внутрішні переживання, що можемо не встигнути. Проте для мене все відбулося і, я сподіваюся, відбулося для театру.

Роботою команди задоволена. Мені, як режисерові, вистава подобається. Але оцінку тому, що ми разом зробили, має дати глядач. Звісно, у перспективі хотілося б ще попрацювати з цим театром.

Фото надані театром.