Вистава для найменших

Жозефіна — білочка-детективка, вона допомагає всім звіряткам у парку та розплутує найзаплутаніші справи. Але одного дня всі звірята об’єднуються заради справи, яку навіть Жозі не в силах розплутати, адже вони готують сюрприз на день народження білочки, а вона ні про що не здогадується. (Інформація з сайту театру).

— У 2023 році в нашому театрі з’явився новий простір — мікросцена. Це третя сцена, ня якій переважно йдуть вистави для дітей у віці 3+. Зрозуміли, що ці вистави мають великий попит, — розповіла режисерка-постановниця та авторка інсценізації Крістіна Авакян.

Моя подруга, акторка Театру на Липках Ганна Казаченко якось принесла книжку «Білочка-детективка: Жозефіна Горішок». Мені дуже сподобалася назва, ілюстрації, це стало поштовхом для створення вистави.

Як відомо ми живемо в епоху соціальних мереж. В Інстаграмі я познайомилася з авторкою Катериною Лазірко. Написала їй, що вже маю у своєму творчому доробку дві поставлених вистави — «Тореадори з Васюківки» (Київський академічний театр юного глядача на Липках) та «Пеппі Довгапанчоха» (Театр «Особистості»). Попросила у неї дозволу зробити з цієї казки інсценівку, щоб потім поставити виставу. Катерина з радістю погодилася. Вона нам допомагала, весь час була в процесі, написала дві пісні, які звучать у виставі.

Ми дуже хотіли, щоб у виставі була динамічність. У нас багато танців, є пісні. Думаю, що вистава вийшла максимально зрозумілою як для трирічних дітей, так і глядачів, які старші за віком. Думаю, що вона також зацікавить батьків і дідусів з бабусями.

Для виконання ролі Жозефіни Горішок обрала Ганну Сухомлин. Відразу зрозуміла, що саме вона у нас виконуватиме головну роль. Кріт Микола у нас Павло Буковський.

Артем Сухина та Валентин Фоменко грають мурах і авторів. Це вже не перша моя вистава, за участю цього талановитого дуету виконавців. Вони дуже добре доповнюють один одного і створюють шарм вистави.

Анастасія Стефанович виконує одразу дві ролі — Бджілки і Корівки. Зізнаюся, що поки не люблю, аби у моїх виставах було багато акторів. Подобається, коли одні й ті ж актори грають різних персонажів і коли це помічає глядач.

На роль Сороки призначила Геннадія Пятова. Свідомо обрала на цю роль хлопця. Сорока у нас — небінарна особистість. Тому цю роль може виконувати не лише дівчина, але й хлопець. Це ні в якому разі не стьоб. Хотіли показати, що люди різні і це нормально.

Діти можливо цього й не зрозуміють, але я заклала у виставу багато думок. Хотіла розірвати шаблони, гендерні стереотипи. Хлопці можуть любити квіти, а дівчина — бути детективкою і дуже добре виконувати свою роботу.

Був підбір музики. Хотіли створити мультяшну історію, на яку надихнув Дісней. У виставі хореографія Даніїла Маржеця. Дуже йому вдячна, працюю з Даніїлом уже в другій виставі. Це людина, як добре відчуває, що треба, у нього кожен рух щось означає. До того ж він актор театру і кіно. Вдячна за такі хороші пластичні номери у виставі. А зробити таку хореографію на мікросцені дуже непросто. Загалом з хореографом і художником розуміли одне одного з півслова.

Перед початком прем’єрної вистави мала бути автограф-сесія Катерини Лазірко, але авторка на жаль захворіла. Сподіваюся, що вона завітає на один з наступних показів. Тоді у нас відбудеться автограф-сесія і ми поспілкуємося.

Намагаюся не пропускати покази тих вистав, які я поставила, аби тримати їх у тонусі. На сьогодні радію тим відгукам про нову виставу, які вже є. Вдячна долі, що у такий нелегкий час ми можемо робити вистави. Будемо далі над нею працювати, можливо зробимо новорічну версію.

Зізнаюся, що вже хочу щось поставити на великій сцені театру. Думаю, що це буде вистава для підлітків. Трішки тяжію до соціальної драми.

— Простір мікросцени доволі складний, — продовжив розмову сценограф та художник костюмів Максим Кочнєв. — Це стосується декорації та гри акторів. У такому форматі розгорнути динаміку сценічного дійства та вибудувати мізансцени не легко. А ще треба було зробити так, щоб це було цікаво і зрозуміло дітям.

Поставили перед собою завдання зробити виставу максимально кліповою, щоб внутрішня зміна монтажу була безперервною. Адже, щоб концентрувати увагу, потрібно постійно змінювати картинки на сцені. Здається, що у нас це вийшло. Звісно, були моменти, коли дітки відволікалися, але здебільшого дивилися досить уважно.

Театр — це про життя. Дуже важливо формувати світогляд дитини з раннього дитинства. Маємо дбати й про художні смаки глядача. Тому зробили у виставі соціальний підтекст, але дуже ненав’язливо. І думаю, що це вийшло у зрозумілій, доступній дітям формі.

У нас була ідея не робити персонажів буквально тваринами, хотілося щоб вони були більш схожі на людей. Зчитується образ, зчитується силует. Але це вистава не про тваринок. На створення костюмів мене надихнули покази мод Джона Гальяно 2007 і 2010 років.

Фото Анастасії Телікової.