Юрій Смелянський: «Для реалізації умовного „Плану Маршалла“ Україні потрібно від 25 до 75 років»

Зважаючи на великі втрати від російського вторгнення, західні політики заявили про необхідність розробки аналогу «плана Маршалла» для України. Чи можливо його втілити в нашій країні та яким він буде, i-ua.tv запитав у економічного експерта Юрія Смелянського.

Юрій Смелянський: «Для реалізації умовного „Плану Маршалла“ Україні потрібно від 25 до 75 років»

 — У Варшаві пройшла конференція країн-донорів, які готують аналог «Плану Маршалла». Чи можливий він для України?

 — Для впевненості, що побудований будинок буде надійним, необхідно мати проект або, на крайній випадок, план-схему. Проект дозволить зрозуміти вартість будівництва, перелік необхідних матеріалів та робіт. Те саме і з питаннями післявоєнного відновлення. Тільки все набагато складніше.

Якийсь варіант плану відновлення України після війни необхідний. А ось як він називатиметься: «План Маршалла-2022»; «план держав-донорів»; «план народу України» чи якось інакше залежатиме від авторства та ступеня амбіцій самих авторів.

Бажано, щоб основним співавтором майбутнього плану була Україна. Адже, крім самої України, не ставити знак рівності з «державною владою», ніхто краще не знає, що їй потрібно. На жаль, такий погляд, таке очікування є дуже ідеалістичним. Адже якщо судити за призначеннями до робочої групи з розробки відповідного плану від імені України, які зробив президент — ніхто думкою українців, як замовників та платників майбутнього відновлення, цікавитися не планує.

Тобто якийсь план буде. Ну, а вибір поки що проглядається між поглядом української влади. А цей погляд завжди відображає виключно особистий інтерес самої влади до збагачення. А також поглядом на майбутнє України від наших західних партнерів, які здебільшого досі взагалі не знали, що таке Україна. Виходячи з такої ситуації, вже з'явилася інформація про розробку аналога «Плану Маршалла» за участю восьми економістів світового рівня. Серед них Кеннет Рогофф, Юрій Городниченко, Баррі Айхенгрін та Сергій Гурієв. Які вже написали пролог до «Плану Маршалла» для України під назвою «Нарис про відновлення України». Нічого не можу сказати про зміст. Не бачив публікації і не знаю, чи була вона взагалі. Але для мене негативним фактором є те, що в цій групі немає жодного українського економіста, який би практикував в Україні. А ось громадянин РФ (Сергій Гурієв) у цій групі є. І я маю глибокі сумніви, що росіянин може бажати Україні чогось хорошого.

Можна припустити, що керівництво ЄБРР, яке залучало своїх консультантів для участі у розробці такого плану, розглядало певний символізм у тому, що громадянин Росії бере участь у розробці плану відновлення України зруйнованою Росією. На мою думку, з урахуванням багаторічних зусиль РФ зі стримування економічного та технологічного розвитку України, такий символізм має негативний відтінок.

— Чи є у нас передумови для реалізації такого плану, а не для напів колоніального, який дозволяє тримати країну на плаву, як сировинний придаток, водночас унеможливлюючи її подальший розвиток? На кшталт «плану Моргентау». Тож яким буде цей план? Чи нададуть Україні допомогу у вигляді фінансових коштів?

 — Так званий «план Моргентау» мав свою власну назву: «Програма запобігання розв'язанню Німеччиною 3 світової війни». Назва відображала суть підходу та головну мету запропонованої програми. Логіка наступна. Якщо Німеччина є ініціатором двох попередніх світових воєн, її необхідно позбавити можливості розв'язати ще одну. Яким найпростішим способом можна позбавити державу можливості вести війну? Її треба позбавити можливості виробляти озброєння і все те, що можна використовувати для ведення війни. Тобто, деіндустріалізувати державу та перетворити її на сільськогосподарський придаток. Додам. У цьому випадку йшлося про сторону, що програла у війні. Яка водночас розглядалася як потенційна загроза розв'язання майбутніх війн.

Виявилося, що план із таким підходом не реалізується. Основна причина, перетворення Німеччини на сільськогосподарський придаток вимагатиме скоротити чисельність населення Німеччини ще додатково на 25 мільйонів осіб без урахування втрат у війні.

Іншою пропозицією став план Маршалла, який також мав власну назву: «Програма відновлення Європи» або «Програма відновлення (ремонту, реінтеграції) Європи». Програма оновлення мала й іншу стратегічну мету. Кінцевим результатом реалізації програми реінтеграції мала стати зміна свідомості громадян та урядів держав-учасниць з відмовою від імперських та завойовницьких амбіцій.

Повторюся. «План Моргентау» — план фізичного позбавлення Німеччини можливості агресії і одночасним позбавленням можливостей розвитку. «План Маршалла» — план реінтеграції зі створенням можливостей для подальшого розвитку та зміною суспільної свідомості. Другий підхід складніший і потребує більшого обсягу ресурсів та часу.

Передумовами для розробки та реалізації якогось варіанта плану відновлення України є, як мінімум, той факт, що результатом збройної агресії Росії проти України є руйнування нашого економічного потенціалу. Але при цьому в Україні існує потреба у розробці та реалізації плану відновлення та подальшого розвитку. Ця потреба не задоволена протягом усього періоду незалежності України.

А саме питання відновлення та розвитку передбачає надання у вигляді допомоги чи кредиту не лише фінансових ресурсів, а й технологій.

— Яким має бути план відновлення України після війни?

 — Будь-який план повинен мати мету. Стратегічними цілями плану післявоєнного відновлення України має бути: зміна системи відносин та зміна суспільної свідомості. Іншими словами, Україні потрібна декомунізація суспільної свідомості та декомунізація суспільних відносин. Якщо майбутній план післявоєнного відновлення України не передбачатиме саме таких стратегічних цілей, ми не зможемо мінімізувати ризики повторення подібної або ще більш жорстокої війни.

Що означає декомунізація суспільної свідомості? Це ліквідація у суспільстві «свідомості соціального утриманства», яке превалює сьогодні як отриманий спадок від суспільства рівно розподіленої бідності або радянського суспільства. Для такої зміни мають бути змінені соціально-економічні умови або відносини. Тобто побудова нового економічного базису стратегічною метою функціонування якого буде створення економічно незалежної людини.

Постановка такої мети може гарантувати соціально-економічну стабільність, яка, у свою чергу, є невід'ємною умовою, за якої можлива позитивна зміна свідомості. Створення економічно незалежної людини неможливе без нової індустріалізації з переважною кількістю високотехнологічних робочих місць. Тобто робочих місць, які виробляють блага з високою доданою вартістю. З іншого боку, економічна незалежність людини є передумовою переходу до більш високого рівеня споживчих можливостей людини і, вищому рівню саморозвитку.

Досягнення названих цілей вимагатиме зміни системи суспільних відносин. Переходу від функціонуючої системи забезпечення збагачення влади до системи людиноцентризму (система відносин постіндустріального суспільства). Для конкретних українських реалій це система україноцентризму. Це зовсім інші вимоги щодо якості влади, якості місцевого самоврядування, іншої якості судової влади тощо.

Це якщо коротко. Оскільки аспектів таких планів завжди дуже багато.

 — Скільки по часу буде виконуватися в Україні «План Маршалла»?

 — Оскільки робочою назвою майбутнього плану відновлення України став «план Маршалла», то можна подивитися на тривалість його дії. «План Маршалла» був згорнутий у другій половині 60-х років 20 століття. Точкою відліку можна вважати 1965, коли Франція першою зажадала обміну доларів США на золото. Або 1971 рік, до цього року те саме зробили всі держави, які отримували американську допомогу в рамках «Плану Маршалла». До речі, однією з перших вимог плану була вимога щодо виведення з керівних органів держав усіх комуністів.

Тобто «План Маршалла» функціонував за часом від 17 до 23 років. Крайній термін, 23 роки, фактично відповідає періоду зміни покоління.

Якщо говорити про можливість реалізації такого плану для України, то насамперед тривалість дії плану залежатиме від поставлених цілей. Враховуючи всі наші нюанси насправді, нам потрібно від 25 до 75 років.

— Багато експертів, обговорюючи «План Маршалла», вважають, що Україна не має права брати кредити, бо вони будуть шкодити розвитку економіки та ми можемо без них обійтися, чи дійсно це так?

Якщо я не помиляюся, то станом на 2017 рік середня вартість створення одного нового робочого місця середнього технологічного рівня становила 50 000 доларів США. Не коригуватимемо цю вартість на фактор відновлення, адже відновлювати старе або зруйноване завжди обходиться дорожче, ніж створювати нове. Для відновлення 1 мільйона робочих місць потрібно 50 мільярдів доларів США. Тепер трохи про масштаби. На початок окупації Криму у 2014 році в Криму (включно з містом Севастополь) функціонувало 1 мільйон 50 тисяч робочих місць. Тобто йдеться про необхідність відновити 1,5−2 десятки мільйонів робочих місць у цілому по Україні. Житло та інші витрати по вирішенню проблем домогосподарств на відновлення не враховуються.

Йдеться про суми близько 1 трильйона доларів лише на відновлення робочих місць. А якщо додати необхідність створення превалюючої кількості високотехнологічних робочих місць. А ще витрати на відновлення екології. Компенсації постраждалим. Домогосподарства та вирішення їхніх проблем.

Зведений бюджет України за підсумками 2021 року має показник витрат у розмірі трохи менше 1,85 трильйона гривень. Щоправда, у показниках витрат враховуються й кошти, залучені у вигляді кредитів, але не будемо на це звертати уваги. Станом на 1 січня 2022 року середній банківський курс гривня/долар був 27,3 гривні. Відповідно, зведений бюджет України мав показник 67,8 млрд доларів США. І це про поточні витрати. А після війни показники будуть набагато меншими.

Про що свідчать ці цифри? Ресурсні можливості України — це відновити 1 мільйон робочих місць за умови відмови від виплат заробітних плат бюджетникам, без пенсій, соціального захисту, фінансування збройних сил тощо. Резюме — грошей на відновлення не буде. Це гірка правда, але так є.

Негативне ставлення до залучення кредитів в Україні сформувалося не тому, що кредити це погано. А через неефективне використання державною владою залучених кредитів. Зазвичай кредити залучаються задля забезпечення державного інвестування у розвиток економіки. Те саме створення робочих місць та придбання нових технологій. Тоді проблем із кредитами не виникає. А якщо їх використовувати для «латання» бюджетних дірок та для самозбагачення чиновниками — так, кредити стають національною проблемою.

 — Країни ЄС оголосили про те, що Україна отримає близько 6,5 млрд доларів допомоги, а також ще кількасот мільйонів євро країни ЄС виділять додатково. Чи достатньо цих коштів та від чого будуть залежати обсяги підтримки країн-партнерів?

 — Для чогось вистачить, для чогось не вистачить. Будь-яка допомога виділяється під якісь конкретні цілі та відповідні програми. У тому числі з урахуванням заявок української влади. Наприклад, з кінця січня до квітня включно 2022 року США надало вже допомоги на понад 10 мільярдів доларів. А ЄС на суму майже 13 мільярдів євро. Це і військова, допомога, і гуманітарна, і фінансова. У США голосують за збільшення допомоги та цифра близько 40 мільярдів доларів. Сучасна війна дуже дороге «задоволення». І компенсація втрат як результату війни не менш дорога.

Основні фактори, що впливають на обсяг підтримки з боку наших західних партнерів:

— віра в український народ та збройні сили України. Ця віра на дуже високому рівні;

— довіра до влади України. Вона є, але є певні проблеми. І ступінь цієї довіри лежить у площині прийнятих рішень та дій. І значно меншою мірою від публічно сказаних слів.

 — Чи буде ефективно використано допомогу від союзників?

 — Важко відповісти на це питання. Немає даних, які могли б проілюструвати або виміряти рівень ефективності використання вже отриманої допомоги. Якщо вести розмову про військову допомогу, то показником ефективності будуть звільнені від присутності окупантів території України.

Якщо говорити про ефективність використання гуманітарної допомоги, то це буде показник забезпеченості гуманітарною допомогою всіх, хто її потребує. А ще відсутність елементів гуманітарної допомоги у роздрібній торговельній мережі. Відсутність або наявність логістичних проблем щодо її доставки адресатам. Якщо говорити про фінансову допомогу, то показником ефективності будуть результати її освоєння.

Якщо як один із результатів освоєння допомоги буде поява десь під Києвом, Львовом, на Закарпатті чи в будь-якому іншому регіоні нових палаців конкретних фізичних осіб — то ефективність допомоги низька. Такою ж буде і довіра.

— А що тоді робити з корупцією?

 — Мінімізувати рівень впливу корупції на прийняття державних рішень або рішення місцевих органів самоврядування. Мінімізація ступеня впливу корупції в Україні буде одним із показників зміни системи суспільних відносин та суспільної свідомості.

Бідна людина завжди схильна до корупції. Якщо людина через низький рівень своїх споживчих можливостей не може вільно придбати на ринку необхідні їй для життєзабезпечення та саморозвитку блага, вона готова до корупційних дій для їх придбання іншим способом (державна допомога тощо). Чим більше в Україні буде економічно незалежних людей — тим нижчим буде рівень корупції. Іншого цивілізованого способу мінімізації впливу корупції не існує.

 — Чи очікувати надходження інвестицій після війни?

 — Не дуже гарно відповідати питанням на запитання. Але. Яких інвестицій ми чекаємо? Точніше, якої якості інвестицій? Якщо очікування повернення у вигляді інвестицій є незаконно або напівзаконно раніше виведених з України в офшори фінансових ресурсів. Скоріше так ніж ні.

Якщо під інвестиціями розуміти фінансові ресурси чи технології від серйозних міжнародних інвесторів. Такі надходження залежатимуть від багатьох факторів, що узагальнено називаються «інвестиційний клімат».

Одним із показників оцінки для серйозного інвестора ступеня привабливості території, регіону, населеного пункту для здійснення інвестиційних вкладень є оцінка ступеня участі місцевих мешканців у інвестиційному розвитку території проживання. І знову ми приходимо до питання подолання бідності в Україні, формування економічно незалежної людини, зміни моделі суспільних відносин та суспільної свідомості. Без цих змін сподіватися на серйозні міжнародні інвестиції в українську економіку наївно.

— Чи можливо завдяки «Плану Маршалла» вивести економіку країни на новий рівень?

 — Будь-який план — це лише ящик або набір інструментів для досягнення поставленої мети. Стратегічної та тактичної. Якщо поставлені цілі будуть перебувати у логічній відповідності до пунктів розробленого плану та мати у вигляді одного з ілюструючих показників «новий рівень економічного розвитку України» — так, можна! Теоретично. А більш об'єктивну відповідь можна дати лише після ознайомлення з розробленим планом та оголошеними стратегічними та тактичними (проміжними) цілями.