«Свято російського дефолту» як небезпечний інструмент самообману

А чи справді черговий російський дефолт може стати фактором перемоги, а не черговою короткостроковою ейфорією після якої буде ще більше розчарування від очікувань, що не справдилися?

«Чорний вівторок» 17 серпня 1998 року у Росії. Цього дня російським урядом було оголошено технічний дефолт. Як він проявився у побутовому житті? Насамперед тим, що не відкрилися і не працювали банки. У магазині можна розрахуватися, якщо є готівка. Придбати або продати щось, вести бізнес, можна лише в тому випадку, якщо у тебе є готівка. Пропав сенс ходити на роботу — за працю нема чим платити. Втрачено сенс вести бізнес — немає можливості розрахуватись. А ще сплатити поїздки і навіть повернутися додому. Тоді в південних містах України можна було спостерігати розгублених росіян, готових продавати свої прикраси, аби отримати готівку та мати можливість поїсти та купити зворотній квиток. Загалом — грошовий апокаліпсис.

Що ж тоді сталося, вже далекого 1998-го року? Економічна політика російського уряду просто призвела до того, що технічний дефолт став кращим варіантом виходу з ситуації для російської економіки. І наступні події показали, що рішення оголосити дефолт було правильним.

Які уроки винесла російська влада з досвіду дефолту 1998 року? Один з них: фінансова система має бути готова до роботи в автономному режимі. І держава-агресор до цього готувалася. Міністерство економіки, держрезерв, державний банк, міністерство фінансів та міністерство зв'язку, інші цивільні структури державної влади залучалися до участі у військових навчаннях, відпрацьовуючи функціонування в умовах війни та ізоляції. Надто після 2014 року. Відпрацьовувалася також модель розподільчої економіки, запровадження карткової системи. Відпрацьовувалася можливість функціонування фінансової та банківської системи в автономному режимі.

Як результат, наприклад, виникла функціонуюча платіжна система «Мір»; створено національного платіжного оператора; випуск власних платіжних карток. Ефективність роботи цієї національної системи відпрацьовувалася на окупованій території Криму. Санкції відрізали півострів від світової фінансової системи — це є факт. Створили певний обсяг проблем, пов'язаних із вільним веденням розрахунків — це факт. Але на рівні національної системи держави-окупанта можливість вести розрахунки залишилася. На рівні економічних зв'язків із економічною системою держави-окупанта система виявилася здатною підтримувати певний рівень стабільності.

Експерти пояснюють, що майбутній російський дефолт небезпечний для Росії насамперед втратою можливості позичати гроші на зовнішніх ринках; виникненням необхідності секвестру державного та сукупного бюджету. Як наслідок — втратою можливостей для субсидування російської економіки; втратою можливості підтримувати необхідний рівень соціального захисту; високий рівень інфляції; майбутні судові позови. Все так. Всі ці загрози та наслідки реальні, вони існують. І не могли б не враховуватися урядом будь-якої держави, але за однієї умови: держава не повинна перебувати в стані війни практично з усім цивілізованим світом. Але це не стосується сучасної росії, вона фактично перебуває у стані війни проти західної цивілізації. Активна бойова фаза цієї війни дев'ятий рік продовжується на території України.

У пошуку відповіді на запитання: «який комплекс заходів призведе до того, що росія як агресивна держава втратить можливість для продовження війни в Україні?» насамперед слід оцінити — а на скільки ще вистачить у російській федерації наявних ресурсів для продовження війни в Україні? Як довго вона зможе продовжувати свою «гонку озброєнь»? Деякі відповіді вже є — кремлівська влада для продовження війни в Україні змушена була згорнути свою військову активність у Сирії.

У російській дійсності існує фактор, який дає право кремлівському керівництву думати про відсутність впливу санкцій на соціально-економічну ситуацію в росії. З позиції російського уряду, показники економічної та, насамперед, соціальної стабільності тримаються цілком впевнено. Це аж ніяк не означає, що російська економіка вийшла з кризи чи знайшла нові двигуни економічного зростання. Тут ще важливе значення має високий рівень адаптивності росіян до постійного — нехай і повільного — зниження якості життя. Міцно вписалася в російську ментальність за періоди кріпосного права, будівництва розвиненого соціалізму і комунізму «свідомість соціального утриманства», яка диктує більшості громадян росії необхідність схиляння перед владою. Становище раба, безправного кріпака відповідає систематично пропагованій владою вульгаризованій парадигмі життя звичайного росіянина — «спочатку думай про Батьківщину, а потім про себе».

Свідомість соціального утриманства, що домінує в російському суспільстві, дозволила російській владі отримати повне схвалення впроваджуваної політики. По суті, російське суспільство погодилося обміняти свої свободи та якість життя на можливість пишатися «ілюзорною міццю» своєї держави. Саме з цієї причини в суспільстві знайшли схвалення та підтримку меседжі російського керівництва, які не відповідають сучасному етапу розвитку цивілізованого суспільства: «росія прямо управляється Богом»; так зване «вставання з колін»; «Для людства це буде глобальна катастрофа… Навіщо нам такий світ якщо в ньому не буде росії» та інші. Саме така свідомість сформулювала схвалення всіх військових злочинів росії на території України. На узагальнену думку росіян — це прояв державної сили.

Чи завдасть новий дефолт збитків російській економіці? Однозначно. Чи посилить новий дефолт для росії стан держави-ізгоя? Поза всяким сумнівом. Чи стане очікуваний дефолт чинником, який спонукає кремлівське керівництво до припинення збройної агресії проти України? Ні! У розпорядженні російського уряду є фінансові ресурси, які оцінюються приблизно в 16500000000000 рублів. Валютна виручка продовжує надходити до росії. Це означає, що російське керівництво має можливість продовжувати війну проти України як мінімум протягом півтора року.

Тому наше завдання не сподіватися на «дефолтне диво».

По-перше, наше завдання переконувати наших західних партнерів, що санкції будуть більш ефективними та результативними, якщо росія буде повністю, у всіх відношеннях, виключена з системи міжнародних економічних відносин. Таку логіку диктує успішний досвід санкційної боротьби проти СРСР.

Повне виключення росії із системи міжнародних економічних відносин породжує необхідність застосування санкцій до держав, які перебувають у союзницьких відносинах із російською федерацією. А це не лише білорусь. Тобто до держав, за допомогою яких російське керівництво має або матиме змогу обходити чи компенсовувати санкційні обмеження. На які економічні втрати, наприклад, готові піти держави ОДКБ задля збереження своїх союзницьких відносин з кремлем?

По-друге, слід розуміти, що переважна частина населення Росії не змінить свого позитивного ставлення до агресивної політики кремля доти, доки повною мірою не відчуватиме на собі, своєму побуті наслідки санкційних обмежень. Іншими словами: дефолт має стати невід'ємною частиною життя простого громадянина росії.

По-третє, активізація оборонно-промислового комплексу України є обов'язковою умовою перемоги та підтримки певного рівня економічної активності взагалі. Проте: активізація оборонно-промислового комплексу ніколи не відбудеться за рахунок роздачі грантів у сумі 35 000 доларів під стартапи, як це планує робити «Укроборонпром», тоді як сучасний токарний верстат коштує близько 300 000 євро. І це також нам треба розуміти.