Війна руйнує родини: як повернути українців з-за кордону та відбудувати країну?

Тому якщо прямо зараз не почати рятувати ситуацію, після війни нас чекає демографічна яма через спад народжуваності, психологічні проблеми у військових та колосальні втрати працездатного населення. А кому тоді відбудовувати країну? Мігрантам з азійських та африканських країн? З цими питаннями розбиралися журналісти i-ua.tv.

Війна руйнує родини

Багато сімей через війну опинилися в різних реальностях. Вона за кордоном намагається жити далі. Працює, віддає дітей у школу та чекає на завершення війни. Їй важко на новому місці. Стрес, сум та туга за батьківщиною й чоловіком. Важка праця, розчарування, і так хочеться, щоб коханий був поряд та підтримав. Тим часом чоловіки зі зброєю в руках при неймовірній спеці чи лютому морозі сплять просто неба, втрачають на очах побратимів, також потребують підтримки. І в першу чергу від дружини, бо вона є сенсом та ниточкою, яка нагадує про теплі спогади та мирне життя, щоб відволіктись і на мить забути, що йде війна. Однак тут часто виникає непорозуміння… Далі нестерпний біль від втрати коханої людини, ненависть, стрес та розчарування. І таких українських родин зараз тисячі.

До нашої редакції зі своєю історією звернувся Віктор 50 — річний вчитель з Київщини, який вже півтора року в окопах захищає країну на Сході, однак не зміг захистити власну родину.

«З дружиною ми разом прожили 4 роки, душа в душу. Другий шлюб. Спільних дітей не було. Однак це не заважало будувати плани на майбутнє та по-родинному спілкуватися з дітьми від попередніх шлюбів. Через вторгнення рф пішов на фронт, а Мілану разом з донькою відправив до сестри за кордон у Німеччину. Вона одразу влаштувалася на роботу прибиральницею. Я чекав на її дзвінки. Вони заряджали мене життєвою енергією. Так тривало майже рік, але поступово вона почала віддалятися, а телефонні розмови ставали сухими. Ми старалися зайвий раз один одному не телефонувати. Потім вона забула привітати мене з днем народження. Бити на сполох почав 1,5 місяця тому, прямо сказавши, що хочу врятувати родину. Мілана відповіла, що не хоче стосунків на відстані та в неї все добре. Спільного майбутнього після завершення війни вона не бачить. Тобто поставила перед фактом про припинення відносин, мотивуючи, що їй це не потрібно і зараз в неї є власні плани, які не озвучувала. Чекала візу в іншу країну. Розумію, що час іде, і жінки втомлюються чекати невідомо чого і починають влаштовувати власне життя у новому місці. Тому, якби знав, що все так закінчиться, не відпускав би», — каже Віктор, наголошуючи, що у його побратимів аналогічні ситуації.

Дійсно, в країні зараз утворився ще один фронт, бо родини багатьох українців зруйновано, або вони тріщать по швах.

В свою чергу, психологи кажуть, що в суспільстві має з’явитися культура спілкування з військовими.

«Саме фахівці допоможуть зрозуміти, що відбувається, тому не варто соромитися до них звертатися. Якщо чоловік і дружина знаходяться на відстані, але хочуть зберегти родину, то мають звертатися до сімейного психолога. Адже навіть ті сім’ї, які дочекаються чоловіків назад, будуть мати складний адаптаційний період. Родиною весь цей час командувала дружина. Коли він повернеться, то не треба очікувати, що у стосунках буде все, як до війни. Жінка також стала іншою. Вона мала лідерство і до цього звикла. Однак жінки повинні пам’ятати, що чоловіки знаходяться в жахливому місці. Тому дружина має показати йому свою підтримку та вдячність за захист країни», — каже психолог Оксана Гомель.

На її думку, військовим, чия родина не витримала відстані, головне не впадати в роль жертви, а налагодити діалог з дружиною.

«Запитайте, чому вона вирішила розлучитися? Можливо вона також не отримує необхідної підтримки? На жаль, люди не говорять про свої проблеми та не підтримують один одного. Кожен очікує, що буде підтримувати саме його. Головне у стосунках бути чесними. Якщо людина остаточно вирішила будувати своє життя за кордоном, то варто прийняти її вибір, відпустити й почати будувати своє життя», — каже психолог Оксана Гомель.

Всім, хто болісно переживає втрату, вона радить звертатися до фахівця та говорити з друзями.

«Треба проговорювати неприємну ситуацію, чим більше подробиць, тим краще», — каже психолог.

Як повернути жінок в Україну?

За різними оцінками через повномасштабне вторгнення з країни виїхало від 4 до 6 млн українців. Більшість з них — жінки з дітьми. Згідно з соціальними дослідженнями, в Україну планує повертатися лише третина, а ще третина українців поки не визначилися. Тому експерти вже відверто кажуть, що нас очікує демографічна яма.

«Поки не буде безпеки та зростання доходів, не буде ніякої народжуваності та масового повернення жінок в країну. Тож попереду демографічна криза. Чим довше триватиме війна, тим більше буде проблем», — вважає економіст Олег Пендзін.

З ним погоджується директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України Елла Лібанова.

«Чим довше триватиме війна, тим довше люди будуть залишатися за кордоном, тим більше вони будуть адаптуватися до нового життя і тим важче їм буде повернутися назад. Тобто кожен місяць війни грає проти нас», — зазначила Елла Лібанова.

Багато жінок бояться повернутися в Україну, бо немає роботи. Особливо, коли чоловік став інвалідом на війні та виживає на мізерні виплати. Знайти роботу майже не реально — державі не потрібні інваліди. Як їй утримувати і його, і дітей на мізерну зарплату? А як бути жінкам, які втратили не тільки чоловіка на війні, але і житло. Куди їм повертатися? Держава має створювати умови, щоб такі жінки хотіли повернутися та відбудовувати країну.

В свою чергу голова Комітету економістів України Андрій Новак вважає — для стимулювання повернення українців із закордону треба, як мінімум, забезпечити людей житлом. Особливо тим, хто втратив його на Сході та Півдні. Другий крок — забезпечити співмірним рівнем зарплат, які українці мають зараз в країнах перебування.

«Це найменше 1000 євро на місяць. На менші умови більшість українців просто не будуть повертатися. У кожного лише одне життя. Особливо це стосується жінок з дітьми, які влаштувалися в країнах тимчасового перебування. Вони вже отримують певний рівень доходів та можуть планувати життя для себе та своїх дітей. Вони не хочуть повертатися в країну, де малий рівень доходів та не можна прогнозувати та планувати своє життя. Не варто очікувати, що без вище зазначених стимулів українці будуть повертатися лише з патріотичних міркувань», — каже А. Новак.

На його думку, в українській економіці зараз склалася унікальна ситуація. Адже половина держбюджету України забезпечується коштом зовнішніх фінансових вливань наших партнерів. А форс-мажор найвищого рівня — війну, при майстерній економічній політиці можна було б перевернути на користь розвитку національної економіки.

«Зокрема, для зростання рівня фінансового забезпечення. Для цього треба здійснити декілька політичних кроків. Перший — набуття повноправного членства в ЄС, для того, щоб розраховувати на фінансування з загального бюджету Євросоюзу. Другий крок — набуття повноправного членства в НАТО. Ці політичні кроки можуть змінити економічну ситуацію в країні. Бо таким чином Україна могла б увійти не тільки в бюджетування, а й в економіко-технологічні процеси та схеми розвитку на рівні розвитку країн ЄС та НАТО. Відштовхуватися можна від промислового комплексу України для потреб НАТО, завершуючи фінансуванням у багато сфер економіки України від країн зі всього світу, які зараз нас підтримують. Тому треба використати момент масштабної підтримки України для довгострокового економічного розвитку», — резюмує А. Новак.

Казка або пастка

Багато жінок їдучи за кордон, мріють, що знайдуть справжнє кохання. Однак часто можуть потрапити у сексуальне або трудове рабство. Тому варто пам’ятати про ці ризики та бути обачними. Крім того, на Заході чоловіки не поспішають одружуватися не сприймаючи серйозно українок та взагалі жінок з країн СНД, вважаючи їх легкодоступними. Багато українок на форумах діляться власними історіями, як їх використовували іноземці. Все це через серйозну відмінність загальної культури відносин. Наші жінки очікують стабільних та вірних відносин, а західна культура передбачає легку і безболісну зміну партнера з незначних причин.

До речі, німецька поліція і митна служба теж дедалі частіше фіксують спроби злочинців нажитися на горі українських жінок. Варто пам’ятати, що сутенери чатують на вокзалах і в онлайні. На сьогодні існують добре організовані великі кримінальні мережі, які працюють, наприклад, у Румунії, Болгарії, Молдові та самій Україні, а також діють у німецьких кварталах червоних ліхтарів.

Тож перед тим, як їхати за кордон у пошуках красивого життя, варто врахувати всі ризики.

Відбудова країни та родини

Одним зі сценаріїв відбудови країни, експерти бачать трудову міграцію в Україну з інших країн. Однак тут є багато ризиків. Чи готові ми, що разом з нами будуть жити мешканці африканських чи азійських країн, особливо проросійсько-налаштованих.

«Трудова міграція в Україну з інших країн знов-таки залежить від сценаріїв війни — скільки вона триватиме, які гроші прийдуть у країну. Однозначно можна говорити про те, що працювати до нас приїдуть мешканці країн, бідніших за Україну. Звісно, на європейські зарплати приїхали б і європейці, але поки що про це мова не йде», — зазначила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України Елла Лібанова.

Варто також зазначити, що багато чоловіків, чиї дружини знайшли кохання за кордоном, вирішили їх вже не чекати. А відбудовувати країну разом з жінками, які попри всі негаразди залишилися тут.

«Якщо українці не захочуть повертатися, то відбудовувати країну будуть ті, хто залишився та зараз допомагає та підтримує українську економіку. В історії є багато прикладів, коли багато народів та країн через масштабні війни втрачали велику частку свого населення, але потім відроджувалися завдяки економічного розвитку. Найсвіжіший приклад Туреччина, яка 100 років тому після виснажливих воїн, мала населення 40 млн. Зараз вона практично вдвічі більше. Все питання в тому, чи вийде Україна на шлях динамічно-економічного розвитку. Адже саме економічний добробут сприяє покращенню демографічного становища країни та народу», — каже голова Комітету економістів України Андрій Новак.