Наші будинки стоять без світла, а ми продаємо електроенергію до Європи — Руслан Соболь

З 1 листопада деякі непобутові споживачі почнуть платити за світло більше згідно з рішенням Нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Однак граничні ціни на електроенергію для бізнесу можуть збільшити на 4−23% до кінця року. Рішення про це мають затвердити в листопаді 2023-го. Тож чи не знищать такі рішення бізнес під час війни, та як виходити з цієї ситуації, журналісти спитали голову ГО «Асоціація власників малого та середнього бізнесу» Руслана Соболя.

Руслан Соболь
Руслан Соболь

— Тарифи на електроенергію для бізнесу хочуть переглянути вже в листопаді. До чого це може призвести?

Треба розібратися, як працює енергетичний комплекс України. Частково він приватизований. Тобто є частково державним і частково приватним. Енергосектор в Україні ніколи не був прозорий. На жаль говорити про прозору тарифікацію або ціноутворення, ми не можемо.

Що стосується підвищення тарифів, то бізнес, як посередник, прийме це підвищення. Він перекладе це на кінцеву ціну продукту. Тобто за це заплатимо ми з вами. А чи готові ми, як громадяни до чергового підвищення цін в магазинах в умовах війни та дефіциту робочої сили. Якщо рівень життя нам дозволяє підвищувати плату за продукти чи послуги, тоді можна підвищувати тариф на електроенергію. Однак, ми, як суспільство маємо розпитати, куди йдуть ці кошти? На захист, модернізацію чи альтернативні джерела виробництво електроенергії. Тобто, що ми компенсуємо за рахунок підвищення? Ми маємо просинатися, як споживачі та громадяни та задавати такі незручні питання.

— Чи доречні такі кроки під час війни та блекауту?

Багато експертів кажуть про неготовність енергосектору до можливих обстрілів. В умовах неможливості спланувати виробничі процеси, говорити про підвищення тарифів на світло — удар по бізнесу. Адже підприємство має піклуватися про те, як працювати в умовах блекауту. Зокрема, продовжувати виробляти продукцію, та думати, де взяти гроші на підвищення тарифів на світло. Тому не виключаю, що можуть бути закриття та банкрутства бізнесу.

— А до кінця року планується чергове підвищення тарифів для бізнесу, чим це може загрожувати підприємцям?

Варто зазначити, що в що в ЗМІ є інформація, що Укренерго" пропонує бізнесу заплатити за їхнє «красиве життя» під час війни.

Крім того, ми під час блекауту продовжуємо виконувати транспортування електроенергії в Європу. Ми досі її продаємо. Наші будинки стоять без світла та діти не ходять до школи, а ми продаємо електроенергію в Європу. Може це плата за підтримку нашим європартнерам? Однак, якщо у нас не має світла, то ми не маємо експортувати світло до Європи.

Державна компанія «Укренерго» потрапила в Prozorro на закупівлі VIP-туристичних послуг на 37,2 млн грн — це оплата закордонних відряджень з VIP-залами, та іншими принадами розкішного життя. Тож за це має платити бізнес?

Бізнес — це посередник. Держава на нас, як на громадян та споживачів перекладає всі свої розходи. А енергосектор в Україні, це чорна діра, де ми не розуміємо, що там відбувається. Ми не розуміємо, що відбувається, скільки ми сплачуємо та за що. Ми співвласники енергосектору. Тому треба розібратися, що відбувається в енергосектори, куди йдуть гроші та чи є підстави підіймати тарифи. Чим більше людей про це будуть говорити, писати в соцмережах, на це керівництво будь-якої країни дуже болюче реагує. Тоді може не буде підвищення. Однак цього мало. Ми маємо розібратися, як працює енергокомплекс в Україні. Скільки ми споживаємо, а скільки віддаємо на експорт. Також де ми беремо паливо для наших АЕС. Все це болючі запитання, але ми маємо очистити енергосектор. Для цього маємо усвідомити, ми, я громадяни, маємо право на все, що є в державі. Вже на правах співвласників підходити до цього господарським шляхом. Частина енергетичного комплексу належить кожному з нас. Це прописано в Конституції.

— Що треба робити для відродження українського бізнесу?

Єдиний ресурс — внутрішній ресурс. Ніхто до нас не прийде та не допоможе. Однак він зараз чомусь ослаблюється підвищенням тарифів та поверненням податкової політики. Ми втрачаємо потенційну можливість відновитися всередині після війни. Ніхто до нас не прийде та не побудує місто сад. Для цього нам прийдеться віддати землю, або залізти в борги. Ми маємо почати мислити критично, бо дуже близькі до колапсу.