Історія щасливого кінолога. Коли і на службі і вдома — любов і довіра
Віталій родом з Хмельниччини. З дитинства він мріяв стати не просто охоронцем кордону, а кінологом-прикордонником.
Тому із завершенням ліцею та строкової служби направився служити до кінологічного навчального підрозділу Держприкордонслужби, де отримав першу підопічну — німецьку вівчарку. Згодом Віталія направили служити до Ізмаїльського прикордонного загону, в морський порт, в напарники він отримав розшукову німецькою вівчаркою Мальту. З Мальтою Віталій прослужив недовго, адже досить скоро їй був час виходити на пенсію. Затим кінолог 9 років охороняв кордон з американським кокер-спанієлем Бані, а зараз, не зраджуючи породі, служить з Беті.
Віталій, з майже 20-річною вислугою, зазначає, що собака, окрім спеціальних вмінь з пошуку наркотиків, має бути дуже слухняною, бо це не тільки дисциплінує тварину, а й робить її службу безпечною.
Вдома, окрім Беті, він доглядає «заслуженого пенсіонера прикордонного відомства» Бані та непородного, але не менш класнючого, Джека. Коли Віталія питають, хто такий кінолог, він відповідає — це щаслива людина, адже щодня і на роботі, і вдома її безумовно люблять і довіряють, і нічого іншого не залишається як відповідати взаємністю.
