Один окоп на двох і спільна мрія: історія мобілізованих батька та сина
Батько і син разом служать в одній з частин Національної гвардії України. У них спільна мрія, спільний окоп на позиціях і навіть називаються вони однаково — обидва чоловіки мають ім’я Артур.
Я пішов проводжати сина на війну і хотів поцікавитися чи беруть таких, як я служити, чині… і теж став військовим, — жартуючи каже 52-річний волинянин Артур, розповідаючи, як він потрапив у Нацгвардію. Вже серйозним тоном чоловік додає: «Але війна, яку розв’язала росія проти нас — зовсім не жарт. Росіяни абсолютно цинічний і безжальний народ, який нищить все і всіх на своєму шляху. А наше завдання — захистити своє, рідне. Війна згуртувала нас і ми вже не зупинимося до остаточної перемоги».
Його син, Артур, повністю поділяє думку батька. У свої 28 хлопець встиг відслужити строкову службу. У 2015 році захищав Маріуполь від російських окупантів. Потім переїхав у Польщу на роботу.
Спочатку працювати за кордоном було дуже важко. Але я не здавався і вчився. А минулого року взагалі вирішив лишитися у Польщі, відкрити власну справу. Та війна повністю змінила мій світогляд. Не хочу уже повертатися туди. Після нашої перемоги у рідній Україні буде багато роботи. Нам власними руками доведеться цеглина за цеглиною все відбудовувати. Для цього потрібні руки і мої готові до важкої праці, — каже Артур-молодший.
Батько і син — два Артури — окрім спільного ім’я, ділять окоп один на двох і мають спільну мрію: вибити раз і назавжди російського ворога з української землі.
Перемога неодмінно буде за нами.
