Путін та Ердоган: про що були закулісні переговори
Зустріч Володимира Путін і Реджепа Тайіпа Ердогана, що відбулася 5 серпня в Сочі, не виглядає надто результативною, судячи з оприлюдненої спільної російсько-турецької заяви.
Власне, іншого й чекати не доводилося, вважають багато політологів. Переговори пройшли переважно за лаштунками, а підсумкова прес-конференція президентів не планувалася спочатку.
Відповідно до спільної заяви, досягнуто домовленості про «зелене світло» експорту російського зерна, продовження співпраці у сфері енергетики, збільшення обсягу двосторонньої торгівлі. Також торкалася ситуація в Сирії, де між Москвою та Анкарою є серйозні протиріччя, які, схоже, нікуди не поділися.
Віце-прем'єр Росії Олександр Новак, виступаючи на брифінгу, заявив, що сторони погодили часткову оплату Туреччиною російського газу у рублях. Наскільки часткову — чиновник не пояснив.
А прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков поінформував, що Путін та Ердоган не торкалися перспективи можливого виробництва в Росії або закупівлі у Туреччини знаменитих безпілотників «Байрактар», які Анкара давно постачає Україні, як, втім, і низці інших країн, включаючи Азербайджан. Про передбачувану угоду раніше повідомляли ЗМІ.
«За лаштунками йде великий торг»
Переговори, що пройшли в Сочі, можна вважати суттєвими і в турецько-російських відносинах, і в контексті регіональних вимірів, і побічно у відносинах Москви і Заходу в цілому, зауважив в інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» турецький політолог Керім Хас. За його словами, Ердоган став першим і єдиним із лідерів країн-членів НАТО, хто відвідав Росію після 24 лютого.
«Анкара не лише не пішла шляхом колективної санкційної політики Заходу, а й демонстративно підтримує відносини з Москвою, — додав він. — Варто зазначити, що Захід загалом прагне не втратити „канал зв'язку“ з Росією через Туреччину, незважаючи на те, що це явно не візуалізує».
Одним із центральних питань у російсько-турецьких відносинах залишається Сирія у світлі можливого початку там нової військової операції Анкари, констатував Керім Хас. «Зважаючи на те, що Росія контролює повітряний простір на півночі Сирії і є одним із визначальних там гравців, Ердогану доводиться запитувати зелене світло у Москви, — пояснив він. — Очевидно, що і з цього питання йде, і найближчим часом продовжиться суттєвий торг».
Іншим важливим аспектом переговорів стали торговельно-економічні зв'язки Туреччини та РФ, а також Росії із Заходом через Туреччину, наголосив політолог. На його думку, розпочався серйозний процес переформування взаємозалежних ринків, важливими стали питання паралельного імпорту.
«У нинішній ситуації Москва не може розраховувати лише на себе, і певною мірою вона змушена вдаватися до послуг Анкари, — уточнив він. — Цікаво, що на початку сочинської зустрічі Володимир Путін говорив про підписання після саміту меморандуму щодо розвитку торговельно-економічних відносин між Туреччиною та Росією. Проте за підсумками переговорів цього не сталося. Сторони обійшлися спільною заявою без конкретики. Це зайвий раз говорить про те, що за лаштунками йде великий торг, і обидві сторони мають певний простір для маневру».
Керім Хас також зазначив, що в Сочі порушувалися питання і щодо атомної електростанції «Аккую». Як йому видається, Росія має намір розділити фінансові витрати з турецькою стороною, проте розбіжності тут поки що не були подолані.
«Крім того, у нинішньому контексті важливо відзначити наполегливе бажання Москви отримувати оплату за газ у рублях та від Анкари хоча б частково. Незважаючи на те, що Туреччина не входить до списку „недружніх країн“, до яких застосовуються подібні вимоги, Росія все ж таки прагне наполягти на цьому. Подивимося, що з цього вийде практично», — резюмував експерт.
Наступну зустріч Путін-Ердоган намічено провести у Туреччині
«Москва та Анкара, як часто бувало в історії, є одночасно тактичними союзниками та стратегічними суперниками»
Через мізерність доступної інформації оцінити підсумки цієї зустрічі досить складно, у свою чергу, вважає економічний оглядач Семен Новопрудський. На його думку, жодних широкомовних заяв сторони не зробили навмисно.
«Це дає змогу припустити, що переговори з багатьох гострих проблем пройшли зовсім не гладко, — розмірковує співрозмовник „Голосу Америки“. — Зокрема, це стосується насамперед війни в Україні та конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, а також потенційного продажу Росії турецьких безпілотників чи долі мирних російсько-українських переговорів, посередником яких прагнула виступити Анкара. Зрозуміло тільки, що зернову угоду Москва поки що зривати не має наміру через те, що вона їй вигідна. І це логічно. Завдяки угоді з Росією, по суті, зняли частину санкцій».
Президент Туреччини веде свою гру, але де-факто, безумовно, він допомагає Путіну (хоча б в очах внутрішньої аудиторії) створити відчуття, що ізоляція РФ не така сильна і монолітна, як хотілося б Заходу, упевнений Новопрудський. При цьому Ердоган ще й зберігає можливість в останній момент заблокувати прийом до НАТО Швеції та Фінляндії під час ратифікації заявки турецьким парламентом, наголосив експерт.
