До Дня Повітряних сил ЗСУ публікуємо кілька історій пілотів, які боронили країну ціною власного життя

  • 152

У першу неділю серпня Україна відзначає День Повітряних сил ЗСУ.

До Дня Повітряних сил ЗСУ публікуємо кілька історій пілотів, які боронили країну ціною власного життя

Довгий час побутувала хибна думка про те, що Україна має дуже слабку авіацію і не здатна захистити свій повітряний простір. Проте з повномасштабним російським вторгненням саме українські льотчики одними з перших стали на захист країни.

Упродовж понад 5 місяців виснажливої війни Повітряні сили захищають нас у небі — рятують від ворожих ракет і літаків, вступають у повітряні двобої, надають вогневу підтримку нашим наземним військам, ведуть розвідку.

Не дарма першою легендою українського спротиву повномасштабній агресії став Привид Києва, якийодин за одним збивав літаки окупантів. Як засвідчили згодом військові льотчики та офіційна заява командування Повітряних сил, Привид Києва — це збірний образ українських пілотів, які обороняли столицю у перші тижні повномасштабної війни.

Нижче — кілька історій відважних українських асів, які боронили країну ціною власного життя.

Старший лейтенант В’ячеслав Радіонов народився в Запоріжжі. Закінчив Запорізький обласний ліцей-інтернат «Захисник», заклад із посиленою військово-фізичною підготовкою. Згодом навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Першим місцем служби стала 40-а бригада тактичної авіації у Василькові на Київщині.

На світанку 24 лютого аеродром у Василькові зазнав ракетного удару. Завдяки діям В’ячеслава Радіонова повний склад літаків бригади піднявся у повітря. Це врятувало їх від знищення. Того дня аеродром зазнав повторних ракетних ударів. Бригада боронила небо над Києвом та областю і збила щонайменше 6 російських літаків.

Старший лейтенант Радіонов загинув. Йому було 25 років. За особисту мужність і героїзм нагороджений званням Героя України посмертно.

Майор Дмитро Коломієць не уявляв свого життя без армії. Він із родини військових. Його дитинство пройшло на аеродромах та в гарнізонах. Батько був військовим льотчиком, бабуся служила в зенітній артилерії.

Закінчив Чернігівське військове училище льотчиків, служив у Повітряних силах на різних офіцерських посадах.

У свій перший повітряний бій над Хмельниччиною майор Коломієць вступив 24 лютого. Щоб врятувати побратимів, узяв на себе вогонь ворожої авіації. Був збитий в районі селища Сатанів. Йому було 48. Герой України посмертно.

Підполковник Едуард Вагоровський родом із Рубіжного на Луганщині. Навчався у Ставропольському військовому училищі. Починав службу ще в радянській авіації, в Оренбурзькій області Росії. Згодом перевівся в Україну. Служив на легендарному аеродромі в селищі Озерному на Житомирщині. У 2003 році звільнився в запас та жив цивільним життям.

Але 2014-го, з початком російсько-української війни, повернувся на військову службу. Виконував завдання в зоні АТО. 24 лютого 2022 року загинув, виводячи українську авіацію з-під ракетного удару. Прийняв вогонь на себе, чим дав змогу іншим льотчикам піднятися в небо. Йому було 56 років. Герой України посмертно.

Підполковник Геннадій Матуляк родом із Миколаївщини. У 299-й бригаді тактичної авіації служив більшу частину своєї кар’єри. В 2011-му міг перейти в цивільну авіацію — там були більші заробітки, комфортніші умови. Але служіння Батьківщині важило для Геннадія більше, ніж гроші та комфорт. Побратими розповідають, що в небі він був, ніби Том Круз у фільмі «Топ Ган».

Вранці 25 лютого підполковник знищив колону ворожої техніки біля Гостомеля на Київщині. Вступив у бій з російським винищувачем і був підбитий. Геннадій не катапультувався одразу, а спробував відвести літак від населених пунктів і будинків цивільних людей. Йому вдалось вивести машину за межі села Глібівка. Місцеві жителі бачили, як пілот рятує невинні життя. І тоді в нього влучила друга ракета. Літак упав за кілька кілометрів від населеного пункту у лісосмузі. Геннадію було 44. Герой України посмертно.

Полковник Олександр Оксанченко став легендою авіації ще до війни. Уродженець Дніпропетровщини, випускник Харківського військового авіаційного училища. Майже 30 років прослужив у Миргороді на Полтавщині. Славу українського аса заслужив виступами на міжнародних авіашоу та змаганнях, виконував найскладніші елементи вищого пілотажу. Їх відточував у небі Британії, Угорщини, Румунії, Польщі, Словаччини, Чехії, Данії, Бельгії та Мальти.

Зпочатком російсько-української війни в 2014 виконував бойові завдання в зоні АТО. Займався підготовкою пілотів. З початком повномасштабного вторгнення брав участь у повітряних боях за Київ. 25 лютого полковник Оксанченко відволік ворожу авіацію на себе, щоб дати змогу врятуватись побратимам. Загинув у бою над Києвом. Йому було 53 роки. Герой України посмертно.

І в Україні, й за кордоном полковника Оксанченка знали за позивним «Сірий вовк». На його честь названа спеціальна оперативна група Повітряних сил США, що базується на авіабазі в німецькому Рамштайні. «Команда Сірого вовка» консультує Повітряні сили України у війні проти Росії.