23 серпня – Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму
Пам'ятна дата покликана поставити знак рівності у свідомості європейців між нацизмом і тоталітарним режимом у Радянському Союзі.
Цієї рівності немає досі, що заважає багатьом у Європі зрозуміти як історію Східної Європи у 20 столітті, так і природу нинішньої російської держави. Незасуджене зло повертається — часто повторювана фраза. На жаль, війна в Україні довела її правдивість. Тож 23 серпня — ще одна нагода нагадати Європі і світові про цю кричущу необхідність.
Чому 23 серпня?
Не випадково. Саме цього дня у 1939 році нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали договір про ненапад, відомий як Пакт Молотова — Ріббентропа. Цей документ зафіксував змову між двома тоталітарними режимами та відкрив шлях до початку Другої світової війни. У таємному протоколі до цього договору тоталітарні режими поділили сфери впливу в Європі. Їхні домовленості передбачали ліквідацію низки країн — Польщі, Литви, Латвії, Естонії. За тиждень після укладення Пакту, 1 вересня 1939 року, нацистська Німеччина вторглася у Польщу, розпочавши Другу світову війну.
Як засудили нацизм?
Найбільш знаним є Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі, Німеччина. Його організували держави Антигітлерівської коаліції — США, Великобританія, Франція та СРСР, який після нападу свого нещодавнього союзника, нацистської Німеччини, в 1941 році опинився в колі держав, що воювали з Гітлером. Трибунали в Нюрнберзі над політичною, військовою, економічною елітою Третього Райху тривали з 1945 по 1949 рік. Але найбільш відомим став процес над 22 нацистськими злочинцями з листопада 1945 по жовтень 1946 року.
Проте судові процеси над нацистськими чиновниками відбувалися й поза Нюрнбергом. Наприклад, з 1949 року і до падіння Берлінської стіни в 1990-му у Федеративній Республіці Німеччина відбулося понад 900 таких процесів, хоча їх і критикували за м’які вироки. Ще одним гучним процесом був судовий процес в Ізраїлі у 1961 році над Адольфом Ейхманом, головним організатором депортації європейських євреїв.
Навіть буквально 2 місяці тому земельний суд у німецькому містечку Нойруппін виніс обвинувальний вирок 101-річному наглядачу концентраційного табору «Заксенгаузен» Йозефу Шюцу та засудив воєнного злочинця до п’яти років ув’язнення.
Суди, публічний розголос, дослідження, розвиток меморіальних практик та інституцій — усе це сприяло світоглядному засудженню нацизму. Але цього на загальноєвропейському рівні не відбулося щодо радянського тоталітарного режиму.
На початку серпня очільники Естонії, Литви, Латвії, Польщі та Румунії знову звернулися до ЄС із закликом ширшого засудження злочинів комунізму та вшанування його жертв.
Засудити радянський режим на рівні з нацизмом важливо для його жертв. Без цього не можна говорити про справжнє встановлення справедливості. Це важливо для всіх у Європі. Бо без цього неможливе адекватне розуміння минулого. І це особливо важливо зараз, коли йдеться про справедливе покарання для всіх поплічників російського режиму, які чинять воєнні злочини в Україні сьогодні. Рашизм, як світоглядний покруч фашизму і совка, мусить бути засуджений разом із міжнародним засудженням комуністичного режиму. У світі не повинно залишатись місця жодній тоталітарній ідеології, якими б політтехнологічними прийомами вона не намагалась себе розмити.
